Неодноразово від депутатів місцевих рад можна почути, що вони не отримують жодних зарплат чи компенсацій за свою депутатську діяльність. Мовляв, робота ця суто громадська, на добровільних засадах. Та, як показує практика, це твердження можна трактувати по-різному.
У Тернопільській обласній раді є чимало прикладів, коли депутати паралельно обіймають посади в комунальних підприємствах, що підпорядковуються цій же раді. Частина з них – керівники або наближені до керівного складу. При цьому саме обласна рада щороку виділяє значні суми на функціонування цих КП.
Підкреслимо, що це мільйони гривень із обласного бюджету. Такі посади в комунальних структурах часто називають “хлібними”, адже це завжди стабільна зарплата, гарантоване фінансування з бюджету, обмежений контроль і широкі повноваження. У деяких випадках це також хороша можливість використовувати ресурси підприємства в політичних цілях чи для особистої вигоди. Ми подали запит до обласної ради, щоб з’ясувати, хто очолює те чи інше комунальне підприємство і ось що дослідили.
Наприклад, ексголова Тернопільської обласної ради Віктор Овчарук після завершення каденції сів у крісло керівника КНП “Тернопільський обласний перинатальний центр “Мати і дитина”. Щорічно з обласного бюджету для роботи центру виділяють понад 7 мільйонів гривень. За 2024 рік Віктор Овчарук, згідно декларації, заробив майже 500 тисяч гривень. Роботу в медичній галузі він поєднує з депутатством у міській раді.
До переліку депутатів Тернопільської обласної ради, які керують комунальними підприємствами, нещодавно приєднався Володимир Семерез. Він став директором КНП “Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня”. Цьогоріч на діяльність медзакладу з обласного бюджету виділено 16 мільйонів гривень. Що на мільйон більше, ніж попередні два роки. Тепер депутат поєднуватиме нову адміністративну посаду з політичною діяльністю, зокрема головуванням у профільній депутатській комісії з питань охорони здоров’я, сім’ї, материнства та дитинства. Також Семерез працює у діагностичному центрі “Мій лікар”.
Тим часом депутат Тернопільської обласної ради Василь Хомінець став керівником комунального некомерційного підприємства “Тернопільський обласний центр служби крові”. Цього року з обласного бюджету туди направили понад 23 мільйони гривень.
На цій посаді Василь Хомінець наразі заробив понад 300 тисяч гривень.
Також депутат Ярослав Дрюченко опікується управлінням з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради. На потреби управління щороку виділяються мільйони гривень. Наприклад, у 2025 це понад 19 мільйонів гривень. Відповідно до декларації депутат заробив на посаді понад 530 тисяч гривень.
Серед депутатів, які очолюють КП Тернопільської обласної ради, і Павло Буць. Щоправда чоловік є депутатом Тернопільської районної ради. Раніше він працював на посаді провідного інженера із застосування комп’ютерів у Тернопільському обласному управлінні водних ресурсів, потім програмістом, а зараз директор КП Виробничо-комерційна фірма “Сервіс Тернопілля”. І хоч у 2025 році кошти на потреби цього КП облрада не виділила, проте раніше це були мільйони гривень. На цій посаді депутат заробив понад 300 тисяч гривень.
Схожа ситуація і в Олександра Ріпки, який є депутатом районної ради. Раніше він був заступником директора КП ТМ ТОР “Тернопількомуненерго”, зараз – директор “Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” Тернопільської обласної ради. Цього року на потреби КП Тернопільська обласна рада виділила 6,9 млн. гривень. На керуючій посаді Репка заробив понад 600 тисяч гривень.
Отож, як бачимо, чимало обласних депутатів, та й не тільки, поєднують політичну діяльність з керівництвом у комунальних підприємствах, які щороку отримують мільйони гривень з бюджету. Вони не просто представляють громаду, вони керують, розподіляють кошти, ухвалюють рішення, які напряму впливають на сфери, у яких самі ж працюють. Такий механізм створює замкнене коло: депутат — посадовець — знову депутат. Через це місцева політика дедалі більше нагадує закритий клуб взаємних призначень і кулуарних домовленостей. Відтак, це робить систему закритою для нових облич і реальних реформ. Люди, які б могли привнести зміни, просто не мають шансів пробитися всередину.
