«Республіканська платформа» – заснована 30 квітня 1990 року під назвою Українська республіканська партія на основі Української Гельсінської спілки і зареєстрована того ж року 15 листопада. Українська республіканська партія була першою з чотирьох опозиційних до КПРС націонал-демократичних партій, зареєстрованих до проголошення незалежності в Україні 1991 року. У 2002—2011 мала назву «Українська республіканська партія «Собор». Сучасну назву партія набула в березні 2015 року.
У 1960-80-х роках вектори національного і демократичного протесту в рамках українського дисидентського руху збігалися. Ця одновекторність виявилася принципово важливою напередодні формування політичних партій в Україні і першому етапі розвитку багатопартійності. Завдяки їй розбудова багатопартійної системи в Україні розпочалася зі створення партій націонал-демократичного і націонал-патріотичного спрямування. Важливу роль у цьому процесі відігравала Українська Гельсінська спілка.
Наприкінці 1989-початку 1990 року на основі «неформальних» демократичних організацій і Руху почали утворюватися політичні партії, опозиційні до КПРС. У березні 1990 року III позачерговий З’їзд народних депутатів СРСР скасував 6 статтю Конституції СРСР, якій ішлося про «керівну і спрямовуючу» роль КПРС у суспільстві, що руйнувало монополію партії комуністів на владу і відкривало шлях до створення багатопартійної системи. Коли почалася кампанія по виборах до Верховної Ради УРСР, за ініціативою Української Гельсінської спілки, Народного руху України (на той момент як громадсько-політичної організації), «Меморіалу», Товариства української мови імені Тараса Шевченка, асоціації «Зелений Світ» та інших організацій для координації дій було створено виборчий Демократичний блок України.
29-30 квітня 1990 року в Києві відбувся з’їзд Української Гельсінської спілки, який ухвалив рішення про перетворення її в Українську республіканську партію (УРП). Новостворена партія засудила комуністичну ідеологію, висловилася за націоналізацію власності КПРС в Україні. Головною програмною метою нової партії, на відміну від інших, проголошувалося створення Української незалежної соборної держави. На той час, в умовах невизначеності щодо подальшого перебування України в складі СРСР, абсолютна більшість демократичних організацій уникали відповіді на питання про майбутній державний устрій. На момент з’їзду УГС-УРП мала 28 філій, 19 осередків, загальна кількість членів УГС сягнула 2300. До УГС, крім українців, входили росіяни, євреї, білоруси, угорці. На з’їзд прибуло 495 делегатів. Першим головою УРП став дисидент часів СРСР Левко Григорович Лук’яненко.
Після довгих зволікань з боку ще радянських органів реєстрації, 15 листопада 1990 УРП першою в Україні була зареєстрована Міністерством юстиції УРСР як політична партія.
УРП стала найбільш наближеною до ідеології неоконсерватизму серед партій демократичної спрямованості незалежної України. Згідно з заявами її ідеологів вона позиціонувалася як партія правого центру, носій традиційних консервативно-ліберальних і християнських цінностей.
Зразком для себе партія вважає сучасний американський неоконсерватизм, який характеризується курсом на відстоювання таких цінностей, як широкі індивідуальні права і свободи, приватна власність та лібералізація економіки, ідейний плюралізм. Лідер партії Левко Лук’яненко виступав як категоричний противник федеративного устрою України і двомовності в окремих її районах. Він вважав, що українцям потрібен період національної консолідації, а національні меншини мають право на культурно-національну автономію.
Республіканська партія будувалася на традиціоналістських аспектах західного консерватизму, які стосуються культури, моралі та економіки. З точки зору консерватизму, економічні проблеми окремої людини – це її власні проблеми, а не проблеми держави.
У жовтні 2015 року партія взяла участь у місцевих виборах, за підсумками яких здобула депутатські мандати в Житомирській, Львівській та Волинській областях.
У жовтні 2017 року на XVI-му черговому з’їзді партії головою було обрано члена Української Гельсінської спілки з 1988 року, одного зі співзасновників партії – Олега Павлишина (у свій час був головою Львівської обласної організації УРП, заступником голів партії – Левка Лук’яненка, Михайла Гориня, Богдана Ярошинського, Павла Жебрівського). Водночас в грудні 2018 року лідером партії визнано Павла Жебрівського.
Залишаючись неоконсервативною, партія сповідує принципи республіканізму, традиційних цінностей та україноцентризму, який розуміє як «сприйняття подій крізь призму української ідентичності і діяльність задля українського національного інтересу, який є гармонійним поєднанням національних інтересів України, інтересів українських громадян та українців в світі».
За матеріалами Вікіпедії
