Понад п’ять тисяч спортсменів з Тернопільщини ризикують пропустити свої змагання. Усе через реорганізацію єдиного ліцензованого закладу, де проходять обовʼязкові медогляди й де отримують допуск до занять. Фізкультурний диспансер із кількома десятками фахівців просто закривають, а спортсменів направляють до звичайних поліклінік.
Чому закривають медичний центр? І куди спортсменам йти на медогляд? Відповіді на ці запитання шукали наші кореспонденти.
Назарій Покойовий – майстер спорту міжнародного класу з велосипедного спорту, багаторазовий чемпіон України. Двічі на рік у Тернопільському обласному лікарсько-фізкультурному диспансері він робить обов’язковий профілактичний чекап всього організму.
Назарій Покойовий, учасник збірної України з велоспорту:
За відсутності медогляду не можливо отримати заявку на змагання і відповідно не можна брати участь в змаганні.
Наступне змагання у Назарія за два місяці, але огляд вирішив не відкладати, адже диспансер працює лише до кінця квітня. Рішення про його реорганізацію, за поданням ОВА, обласна рада ухвалила ще торік. І вже з травня спортсменам пропонують звертатися до звичайних поліклінік.
Назарій Покойовий, учасник збірної України з велоспорту:
Якщо чесно, я ще уявлення не маю, як це має відбуватися. До окремого лікаря там по два місяці черга, а таких лікарів треба шість пройти, і до кожного записатися і потрапити за два місяці вперед – це дуже складно.
Вимога щодо обов’язкових медоглядів діє для всіх українських спортсменів. Проходити їх вони мають в спеціалізованих закладах. На Тернопільщині цей диспансер – єдиний в області має ліцензію. Тут обслуговують понад п’ять тисяч спортсменів. Лілія Проць – чемпіонка світу з паверліфтингу, володарка понад тридцяти рекордів України. Переконана: такі зміни можуть нашкодити всім спортсменам краю.
Лілія Проць, чемпіонка світу з паверліфтингу:
У мене, наприклад, травма легенька. Я можу прийти сюди в диспансер – мене оглядає травматолог і лікар спортивної медицини. Вони визначають, чи можна якісь препарати, мазі. Чому разом? Тому що ми беремо участь у змаганнях, є допконтроль. Не просто так взяти якусь мазь чи якусь там пігулку, чи укол, як для простих людей – це грозить дискваліфікацією, штрафами.
У фізкультурному диспансері нині на пів ставки працюють 26 медиків. Після реорганізації залишити планують лише кількох медсестер та чотирьох лікарів спортивної медицини, решту звільнити. Будівлю передати під ветеранський хаб. А працівників перевести в кімнатку в дитячій поліклініці.
Ніна Марків, лікарка спортивної медицини:
Реорганізація закладу шляхом приєднання до обласної дитячої лікарні. Приєднання нема, а йде просто ліквідація.
Переходити працювати до дитячої поліклініки лікарі відмовилися не лише з солідарності до колег, а й до спортсменів.
Галина Назар, лікарка спортивної медицини:
Там спортсмену, щоб пройти медогляд, потрібно принаймні два тижні. А це повністю зривається тренувальний процес і змагальний процес.
На підтримку спортсменів і працівників диспансеру виступила частина обласних депутатів та місцеві ветерани. Бійці відмовилися прийняти це приміщення для свого хабу.
Віталій Мариновський, співзасновник ГО “Рух ЗСУ”:
Я особисто і мої побратими не бачимо потреби в теперішній час в облаштуванні під нас якихось приміщень. Ми проти того, аби в спортсменів забирали їхні приміщення, у лікарів – роботу і приміщення.
Медики згодні перейти працювати навіть в дитячу поліклініку, але всім колективом, і в окреме відділення, яке для них створять. Тим часом від січня всі працюють без зарплати.
Ніна Марків, лікарка спортивної медицини:
Зараз весна, змагання, підготовка до Європи, до світу, до Паралімпіади. І якщо я не прийду, то значить їх підведу. У мене ще хоч пенсія є, а в людей взагалі нічого нема.
Зарплату працівникам диспансеру одразу після приїзду нашої знімальної групи в обласній військовій адміністрації пообіцяли таки виплати. Спортсмени зареєстрували петицію із проханням скасувати реорганізацію. Документ набрав необхідну кількість голосів, але його так і не розглянули. Реорганізацію закладу в ОВА пояснюють так.
Ольга Ярмоленко, директорка департаменту охорони здоров’я Тернопільської ОВА:
Перше – це те, що заклад, лікарсько-фізкультурний диспансер, не відповідає мінімальним базовим напрямам медичного обслуговування, і тому не ввійшов у спроможну мережу. І друге – це те, що заклад не законтрактувався із НСЗУ. – Тобто потрібно було зробити відповідні ремонти, облаштувати пандуси, виділити на це все кошти з обласного бюджету й облаштувати? – Департамент охорони здоров’я – це не обласна рада.
Олег Сиротюк, депутат Тернопільської обласної ради:
У грудні 2024 року за поданням військової адміністрації був фактично єдиний аргумент – фінансово недоцільно утримувати даний заклад. На січень 2025 року вільних залишків коштів обласного бюджету ще було 180 мільйонів. Для того, аби фінансувати цей заклад, торік було витрачено два з половиною мільйони.
Директорка профільного департаменту запевняє: роботу в дитячій лікарні запропонували всім працівникам диспансеру. Наразі погодилася лише одна медсестра. Також вони знайшли й працевлаштували одного лікаря спортивної медицини, який вже проводить огляди.
Ольга Ярмоленко, директорка департаменту охорони здоров’я Тернопільської ОВА:
– Тобто на цей вид діяльності вже ліцензія є? – Подані зміни до ліцензії, яка в закладі вже є. Моє завдання як директора Департаменту – забезпечити, аби така послуга була, і ця послуга є на сьогодні. Ми звертаємося до цих же лікарів спортивної медицини – ми їх шукаємо. Це дуже рідкісна спеціальність. В Україні їх є всього 121.
Якщо до травня обласна рада не скасує свого рішення про реорганізацію диспансеру, то на спортивну спільноту Тернопільщини чекає справжній колапс – кажуть експерти. Медичні огляди для допуску спортсменів до змагань і тренувань робити буде нікому. Аби отримати ліцензію у закладі має бути мінімум двоє лікарів спортивної медицини.
за матеріалами: Подробиці
