Рiшенням сесiї Тернопiльської мiської ради, окрiм перейменування 13-ти вулиць, що мiстили росiйське або радянське походження, було внесено ряд технiчних змiн (iсторичних, орфографiчних) у дiючi назви вулиць. Наприклад, вулиця Лук’яновича стала вулицею Дениса Лукiяновича, вулиця Є.Грiга – вулицею Едварда Ґрiга, вул. I.Репина – вулицею Iллi Рєпiна, а парк Топiльче – парком Сопiльче, – iнформує Доба.
Чому назвали парк Сопiльче? Сопiльче – це назва поселення, яке передувало Тернополю. Назву присвоїли, враховуючи звернення iсторикiв та краєзнавцiв, з метою усунення iсторичних неточностей. Щодо слова «Топiльче», то воно пов’язане з болотистою мiсцевiстю (давньоруське “топi” — болота).
Надаємо витяг роз’яснення щодо назви Сопiльче вiд вiдомої краєзнавицi Любомири Бойцун.
«В самому документi 1540 року все–таки Сопiльче… I, до речi, поляки також навiть допускали, що, можливо, тут, на цьому мiсцi, було до того якесь поселення. Бо там є в тому самому документi суперечливе формулювання: заснувати чи наново вiдновити? От там iде таке поєднання слiв, я зараз вже боюсь, що не точно процитую латинню.
Аналiз актових документiв середини та другої половини XVI столiття дає пiдстави для з’ясування первинної назви, яку мало середньовiчне поселення, що знаходилося в межах iсторичної частини майбутнього мiста. Переважна бiльшiсть польських iсторикiв першої половини XIX столiття дають однозначну вiдповiдь – Сопiльче (Sopilcze).
Дещо згодом, вже у другiй половинi XIX столiття, вiдомий захiдноукраїнський дослiдник минулого професор Iзидор Шараневич, якого не можна звинуватити у необ’єктивностi, стверджував, що: «Там, де нынѢ мѢсто Тернопiль, були ще пусти поля Сопильче». Займався питанням iсторiї заснування мiста i професор I-ї тарнопольської мiської цiсарсько-королiвської вищої гiмназiї доктор фiлософiї Ян Ленєк, який подiляв думку своїх попередникiв Подiбнi висловлювання зустрiчаємо й у iнших дослiдникiв кiнця XIX столiття.
I тiльки у 1892 роцi Людвiк Дзедзiцький вперше вводить у науковий обiг назву «Топiльче» (Topilcze)», – iдеться у працях Любомири Бойцун.
