Реєстрація шлюбу в державній установі «Збаразька виправна колонія (№63)».
Поширення коронавірусної інфекції COVID, як на території України, так і та території інших держав, суттєво вплинуло на діяльність різноманітних сфер життя, однак перепон для справжнього кохання не існує. Ні вироки суду, ні призначені строки покарання, стіни установи, ні локдаун – ніщо не стало на заваді закоханих.
20 січня 2021 року в державній установі «Збаразька виправна колонія (№63)» з дотриманням всіх карантинних норм та протиепідемічних заходів на весільний рушник стала засуджена Катерина та її обранець Павло. Без білої весільної сукні, золотих обручок та без шампанського, але щиро та збентежено пройшла офіційна шлюбна церемонія.
Під звучання весільної композиції пролунали головні запитання дійства: «Чи згодні Ви, Павло, взяти за дружину кохану Катерину?» та «Чи згодні Ви, Катерино, взяти шлюб з Павлом?». У відповідь працівник відділу Збаразького РАГСу та всі присутні почули впевнене «так». Молодята пообіцяли завжди кохати та бути вірними один одному. В якості подарунка новоспеченій сім’ї було надано позачергове тривале побачення на три доби.
Як би не склалася доля, людина завжди прагне щастя, щоб хоч на мить відчути себе щасливою, бути потрібною комусь та дарувати хвилини радості іншим людям, повідомляє Державна установа “Збаразька виправна колонія (63).
Справжнє щастя змінює людину, дає їй можливість усвідомити, що вона потрібна людям. Це стосується певною мірою і засуджених.
Катерина та Павло познайомились ще в підлітковому віці. Проте розуміння того, що це не просто симпатія, а справжнє кохання прийшло тоді, коли вони втратили змогу бачити один одного. Катерина, потрапивши до місця позбавлення волі, підтримувала зв’язок з коханим через листування, телефонні розмови та за допомогою Інтернет послуг (Viber).
Медовий місяць, як і весільну подорож, молодята перенесуть, а зараз вони насолоджуватимуться щасливими хвилинами сімейного життя на тривалому побаченні.
Укладання шлюбу у місцях позбавлення волі сприяє позитивній адаптації засуджених у суспільстві після звільнення і дає їм змогу ставати більш відповідальними, свідомими та законопослушними громадянами.
«Створення сім’ї є важливим етапом в житті кожної люди, не є винятком і жінки, які позбавленні волі. Вони, як ніхто, потребують любові, підтримки та розуміння, прагнуть звільнитись умовно-достроково, щоб опинитись поруч з рідними та близькими, що й стимулює їх до правослухняної поведінки», – каже заступник начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи І. Немеришина.
