«Зараз шок, усвідомлення прийде згодом…» Батьки досі бояться сказати дітям, що їхньої улюбленої вчительки більше немає. Бо малі з нетерпінням чекають закінчення канікул, аби обійняти свою другу маму і пишуть листівки-запрошення на власні дні народження.
Пожежа і вибух, які сталися 9 червня у Тернополі, завершилися трагедією — загинула вчителька Тернопільської початкової школи №5 Вікторія Брацун. Її син А. теж постраждав — його з сильними опіками доправили до обласної лікарні, і медики зараз борються за його життя, пише 20 хвилин
Пожежа і вибух, нагадаємо, трапилися 9 червня на «Дружбі». Близько 19:00 у квартирі на 4-му поверсі пролунав вибух — і вогонь миттєво почав пожирати оселю. За кілька хвилин рятувальники були на місці. Пожежа вирувала, з вікон виривався дим, який ще й заповнював сходову клітку.
— Вогонь загрожував перекинутись на сусідні квартири, перетворюючи увесь під’їзд на смертельну пастку, — повідомив речник ГУ ДСНС в області Сергій Данілін. — Рятувальники за 24 хвилини приборкали полум’я і врятували будинок від повного знищення.
За викликом виїжджали три бригади швидкої допомоги, повідомила «20 хвилин» заступниця директора Центру екстреної медичної допомоги Ганна Мончак. Медики констатували смерть 58-річної жінки. Ще в одного постраждалого, 37-річного чоловіка, — значні опіки тіла. Його доправили до обласної лікарні. Надавали допомогу ще одній пацієнтці, яка приїхала на місце події — у неї гостра реакція на стрес. Як з’ясували згодом журналісти, це була донька загиблої і сестра постраждалого.
Чому у квартирі спалахнуло і від чого стався вибух, з’ясовує поліція.
Оплакують Вчительку-Маму
А школа, учні і батьки переживають настільки великий біль, що кожен, з ким ми говорили, не міг слова вимовити без сліз. Всі оплакують, як самі кажуть і як називали її діти — Вчительку-Маму.
Батьки дуже просять не називати їхніх прізвищ у публікації, бо ще не всі дітки, які перейшли до четвертого класу, знають про смерть близької людини.
За словами батьків, в пожежі також постраждав син-військовий А., яким пані Вікторія дуже пишалася. Сама збирала допомогу і не раз возила до нього на передову.
— Мої діти не хочуть канікул А знаєте чому? Бо мріють по швидше, аби ті закінчилися, щоб прийти і обійняти Вікторію Віталіївну, — мама двійнят пані Оксана плаче. — Вдома тільки і мови про те, як вони на випускний початкової школи поїдуть у Карпати, як планували це з нашою вчителькою. Вони пишуть листівки і збираються запросити її на свій День народження, який святкуватимуть днями. А я просто не знаю поки, як їм сказати, що Вікторії Віталіївни більше немає.
Вона не була просто вчителькою, класоводом, кажуть батьки. Її донька Лідія в цьому ж класі була вихователем групи продовженого дня. Тому це подвійна трагедія для всього класу і школи. І там тепер намагаються підтримати пані Лідію.
— Це достойна людина, вчитель від Бога, така знаєте — Вчителька-Мама, все з великої літери, — пані Оксана не може стримати сліз. — У перший день канікул мої діти заявили, мовляв, дзвони до вчительки, ми йдемо в школу. Я їм пояснюю, що Вікторії Віталіївні потрібно відпочити. А вони тільки — ми хочемо до неї, вона нам потрібна…
Людина, яка навчила дітей добра і любові, поваги до України і Героїв війни. Щодня о 9 ранку малюки вставали зі своїх місць і хвилиною мовчання вшановували пам’ять загиблих.
Немає жодного, хто не любив би…
— Вона вчила, що школа — це не тільки підручники, а відкритий світ для дітей, — кажуть батьки. — Що люди можуть помилятися, головне потім підніматися і йти далі. Вчила не зациклюватись на оцінках та на прикладах показувала, що значить бути успішним.
Малі із задоволенням передавали на фронт малюнки і підтримували військових. А син вчительки А. був для них самих мало не членом родини — коли він дзвонив, збирався весь клас, і малі часто передавали привіти, розповіли батьки.
— Вона вчила дітей самотужки виходити із конфліктних ситуацій та вирішувати проблеми, давала їм можливість все зробити самим, а діти знали, що вчителька допоможе і підтримає, — кажуть батьки. — Вкладала у них, що Україна була, є і буде, а патріотизм та повага до військових — це не просто слова. Організовувала різні тематичні свята, навчала поваги до хліба. Таке рідко зустрінеш, але в нашому класі немає жодної дитини, яка не любила би свою вчительку. Хоча для наших дітей вона не просто вчителька…
Ризикувати, виходити за рамки, сміливо експериментувати і отримувати колосальний результат — це все про Вікторію Брацун.
Директорка Тернопільської початкової школи №5 Оксана Кусяк, згадуючи Вікторію Брацун, плаче. Каже, поки що всі переживають шок. Усвідомлення прийде пізніше…
— Її власні діти втратили маму, а учні, яких вона виховувала — рідну людину, — Оксана Кусяк зупинила розмову та намагається опанувати себе. — Ми залишилися без педагога. Але сказати просто з великої букви — це шаблон, який для неї не підходить. Вона — повна ідей, креативності. Що у неї не було б в душі – приходить до дітей з позитивом, посмішкою. Знала, як кого підтримати, до кого з чим підійти і кому що сказати. Вона була такою однією-єдиною…
У цій школі Вікторія Брацун вчителює понад 25 років. І директорка, і колеги, і батьки досі не можуть говорити про загиблу в минулому часі. І як всім змиритися зі втратою — поки не знають….
Панахида — 10 червня о 19.30, Дім Печалі (великий зал).
Похорон — 11 червня об 11.00.
