Як зупинити ефект ОККО?

Є три передумови для того, щоб бізнес міг поглинути громаду, і усі вони закріплені на законодавчому рівні.

1. Діючі норми Податкового кодексу дозволяють роботодавцю сплачувати ПДФО (податок на доходи фізичних осіб) за місцем реєстрації компанії (юридичної особи). На практиці це призводить до того, що податок на доходи фізичні особи, які працюють і живуть в одній громаді, сплачують туди, де зареєстрована їх компанія. Зазвичай великі бізнес структури зареєстровані або в обласних центрах, або в столиці. Коли ці кошти потрапляють в бюджет мегаполісів, то вони там розчиняються як крапля в морі. Хоча не кожен міський голова обласного центру може проігнорувати “побажання” великого платника податків щодо прийняття певних рішень. У випадку зі Славським ситуація виглядає діаметрально протилежно. Велику рибу кидають в мале озеро. Левову частку бюджету громади наповнює група компаній, яка хочеш чи не хочеш монополізує політичний вплив на громаду. Представники громади вдячно йдуть на зустріч, щедро відплачуючи ресурсами громади.

Рішення: ПДФО сплачується виключно за фактичним місцем проживання працівника. Тобто податок на дохід фізичної особи потрапляє в бюджет громади, де вона живе, працює, користується інфраструктурою, де її діти ходять в школу, чи медичні послуги якої вона отримує. Це унеможливить маніпуляції бізнесу в окремих громадах.

Ідеальна модель – це коли кожен платник податків самостійно, а не через роботодавця, сплачує ПДФО. Отримав зарплату “на руки” без “відрахувань” і в кінці певного терміну самостійно заплатив з цього податки, розуміючи що і куди буде витрачено громадою. Є ймовірність, що тоді громада пильніше слідкуватиме за використанням свого бюджету. Бо коли не якісь ефемерні кошти туди потрапляють, а ті, які заплатив сам, тоді виникають питання про ефективність їх використання.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ефект Окко, або чому Окко не завжди гарна ідея

2. Популістичні норми Земельного кодексу, які гарантують кожному (кожному) громадянину України безоплатну передачу у власність земельних ділянок із державної чи комунальної власності – це окрема схема, на якій в Україні годуються уже кілька поколінь чиновників та депутатів різних рівнів. Це абсолютно непрозора, але цілком законна процедура (схема) виділення потрібним людям землі, яка часто продається відразу в день отримання у власність. Хтось із столиці, до прикладу, може отримати у приватну власність ділянку в громаді, де мешканець цієї громади не може добитись від депутатів такого ж рішення роками.

Хто з вас скористався своїм правом на безкоштовне отримання земельної ділянки?

Рішення: Набути земельну ділянку у власність можна виключно шляхом участі в аукціоні на рівні громади чи держави, або купівля на вторинному ринку.

3. Виборчий кодекс передбачає, що у громадах з кількістю виборців понад 10 тисяч кандидатів у депутати місцевої ради висувають політичні партії. Ця негативна практика має бути ліквідована, адже депутат обраний на мажоритарному окрузі несе значно більшу відповідальність перед виборцями, ніж партійні представники. Коли ти висуванець партії, головне мати протекторат від партійного боса, який систематично вказує як і за що голосувати. Коли приходять вибори, то партійним босам для залучення коштів на виборчу кампанію потрібно ходити на поклон до великлого бізнесу. Наступна каденція стає “часом подяк” для компаній, який фінансував цю партію. Про інтереси громади там точно не йде мова.

Рішення: Вибори на місцевому рівні виключно на мажоританій основі, з голосуванням за конкретного кандидата і персональною відповідальністю.

Усі ці проблеми, які породжують безкінечні схеми, потребують змін на законодавчому рівні у парламенті, де більшість депутатів навряд чи готові жертвувати своїми теплими стосунками з крупними бізнесами.

Надія на тих кращих, які, поки що, в абсолютній меншості.