Юлія Полов‘юк вже четвертий рік професійно працює моделлю за кордоном та в Україні. Паралельно вона опановує професію журналіста у Тернопільському національному педагогічному університеті ім.Володимира Гнатюка. Про те, як дівчині вдається поєднувати ці дві абсолютно різні сфери діяльності, а також про особливості та труднощі роботи у модельній сфері Юлія розповіла журналістці газети «Наш день».
Пише Голос.
— Юлю, як ви збалансовуєте навчання на журналіста та роботу моделі?
— Навчання та роботу насправді зовсім нескладно поєднувати. Головне — це мати бажання. Особисто я, коли перебуваю в Україні, відвідую університет, закриваю певні прогалини або пропуски. Також постійно підтримую зв’язок з викладачами, намагаюсь все встигати. Коли я за кордоном або в іншому місті — навчаюсь віддалено, тобто в онлайн-режимі. Я дуже вдячна викладачам нашого університету за те, що вони дають таку можливість.
— З якими викликами стикаєтеся, працюючи в обох сферах одночасно?
— Особисто я за час роботи не помічала викликів чи особливих труднощів у поєднанні, адже наразі не працюю у журналістиці, а працюю моделлю. У майбутньому, після закінчення університету, планую присвятити себе саме моделінгу. Єдиною складністю є те, що часом, коли я за кордоном, кожен мій день від ранку до вечора чимось зайнятий і з навчанням інколи важко встигати. Але якщо є бажання — завжди можна знайти час.
— Які навички з журналістики ви використовуєте у своїй модельній кар’єрі та навпаки?
— Я вважаю, що навички з журналістики дійсно стали у пригоді в моїй модельній кар’єрі і саме завдяки ним я відчуваю себе більш впевнено. Це такі вміння, як дикція, грамотність, те, як я себе демонструю іншим людям. І, звісно, робота перед камерою, що, мабуть, одне з найважливіших. Також не можу не згадати вміння знайти контакт з іншими людьми, навички комунікації, адже в моделінгу, аби отримати роботу, пройти кастинг чи просто створити якась робоче та дружнє комьюніті в іншій країні, потрібно вміти знайти підхід до кожної людини.
— Як ви оптимізуєте свій час між навчанням, роботою та особистим життям?
— Якщо говорити про мій графік, то від ранку і приблизно до сьомої вечора я на роботі, а згодом вже починаю навчатись. Пишу журналістські матеріали, практичні та лабораторні, готуюсь до іспитів, спілкуюсь з викладачами.
— Яке ваше найбільше досягнення в моделінгу до цього часу?
— Я намагаюсь не розглядати досягнення в кар’єрі за кількістю робіт. Для мене найбільше досягнення це те, що я ще давно в дитинстві мала в собі сміливість піти в модельний бізнес. Це дало мені великий поштовх до саморозвитку. Якщо говорити про моделінг, то, мабуть, великим досягненням була робота для італійського бренду.
— Чи впливає ваша робота моделі на ваш погляд на світ?
— Так, мій погляд на життя змінився, коли я потрапила в сферу моделінгу, і я гадаю, що у кожної дівчини, яка тут працює, змінюється не тільки бачення світу, а й трансформуються думки і саме розуміння того, що відбувається навколо.
Можу точно сказати, що перш за все я розвинула критичне мислення. Всі моделі мають вміти дивитись на речі реально, без усіляких марень.
Ще особисто від себе додам, що у моделінгу працює приказка «довіряй, але перевіряй». Коли ми за кордоном, особливо ніхто нікому не довіряє. Я маю на увазі, що є асистенти, менеджери, роботодавці, але однаково завжди потрібно покладатися лише на себе. І саме це робить нас більш самостійними.
— Що найбільше вас надихає в вашій професії?
— Найбільше мене надихають люди, які тут працюють. Це завжди якісь творчі особистості, з якими цікаво проводити час і навіть просто спілкуватись. Також в моделінгу мене надихає можливість подорожувати і, власне, можливість саморозвитку.
— Які ваші майбутні плани у журналістиці та модельному бізнесі?
— Планів на майбутнє у мене безліч, але я намагаюсь жити сьогоднішнім днем, адже не можу уявити, що буде через місяць у моєму житті. Щодо журналістики, то можу сказати, що планую повернутись до цієї сфери діяльності в майбутньому, але не найближчим часом. Після закінчення університету хочу присвятити себе саме розвитку в модельній сфері. Коли я навчалась у школі, а тепер в університеті — багато робочих можливостей пропускала. Я свідомо відмовлялись від пропозицій щодо роботи для того, щоб мати можливість провести час за навчанням, про що зовсім не шкодую.
— Яких труднощів ви зазнаєте, працюючи моделлю в іншій країні?
— Труднощі, я вважаю, виникають у дівчат, які приїжджають на роботу за кордон вперше. Якщо ви впевнена у собі особистість або просто не боїтесь стикатись з проблемами, то негативних емоцій виникати не буде. Мабуть, однією з таких речей, які можуть здатись важкими на перший погляд, є те, що ти перебуваєш далеко від сім’ї, від свого дому. Для мене найважче було адаптуватись і навчитись відчувати себе вдома в іншій країні, тому що це дуже потрібно. Модель може перебувати за кордоном від 2 до 6 місяців, а часом відрядження тривають роками, тому потрібно вміти насолоджуватися життям в іншій країні та швидко адаптовуватися.
— Як обираєте, які проекти вам підходять?
— У моделей немає можливості обирати проєкти, які їм підходять за кордоном. Якщо в Україні ще є змога фільтрувати проекти та роботи, на які запрошують, то за кордоном це працює за принципом «чим більше — тим краще». Тому тут погоджуються майже на все. Я зазвичай надаю перевагу модним показам, а не зйомкам.
— Які переваги і недоліки праці в Мілані порівняно з вашим рідним містом?
— Недоліків для мене особисто немає, адже Мілан — це місто, де працюють усі відомі дизайнери, безліч різних моделей, стилістів, навіть артистів. Тут є надзвичайна кількість можливостей. Звісно, у нашому місті, в Тернополі, є багато місцевих брендів, які дуже круто розвиваються, пропонують багато роботи дівчатам, але потрібно розуміти, що роботи на українському ринку поки не так цінуються, як за кордоном, і можуть підійти для моделі лише для цікавого досвіду, але зовсім не для розвитку.
— У яких країнах та організаціях ви працювали і маєте намір працювати?
— Я працювала в Італії та Україні. В Україні — з дуже юного віку, а кар‘єру в Італії почала будувати у 16. Тобто вже чотири роки. Після мого поточного періоду перебування в Італії я планую поїхати вивчати азійський ринок, хочу попрацювати у Китаї.
Це моя перша поїздка на контракт у Мілані. Нові емоції, нові відчуття, нове місто. Я до цього ніколи тут не була, тому робота тут створює для мене лише найприємніші та найяскравіші спогади.
— Які три найскладніші речі в моделінгу? А три найприємніші?
— Почну з найприємніших. Найприємніші речі, що траплялись зі мною — це люди, які мене оточують. Багато моїх друзів, навіть, мабуть, більше, ніж в Україні — це люди з різних куточків світу. Куди б я не приїхала —мене завжди можуть зустріти люди, які для мене вже стали близькими. Також приємна річ — це подорожі. Я маю можливість фактично жити в будь-який з країн довгий період часу. Окрім роботи, завжди є час відпочити, я можу поїхати в інше місто до моря, до озера і побачити світ. Третя приємна річ — це те, що я працюю у сфері, в якій можу розвиватись, і для мене завжди є робота.
Серед неприємних речей перше, що приходить на думку — це бачення суспільством фігури і стереотипів про моделінг. Для прикладу, є стереотип щодо того, що всі дівчата-моделі дуже худі, завжди сидять на дієтах. Ну, насправді це не стереотипи. Для дівчат часом буває дійсно складно підтримувати потрібні параметри. Це створює труднощі як для ментального здоров’я, так і для фізичного.
Ще одна зі складних речей — це постійне пересування. Не знаючи країни, модель має все одно самостійно добиратися на різні локації, в інші міста чи провінції.
Якщо підсумувати, то в моделінгу просто потрібно не боятись стресу. Під час роботи моделі дуже часто бувають різні конфлікти, наприклад робочі фінансові питання, неправильна організація робочого дня, тому потрібно завжди бути готовим до будь-якої несподіванки.
Катерина МАГУЛА
