Маркіян Калаш — військовий, який з перших днів повномасштабного вторгнення пішов добровольцем на війну. Відтоді постійно бере активну участь у бойових діях. До початку військової кар’єри хлопець працював графічним дизайнером, а за освітою він — музикант. Ми поспілкувалися з Маркіяном про його цінності, рішення та життя на війні.
— Розкажіть, як для вас почалась війна. Чи готувалися ви до неї? Які були відчуття?
— Допоки наш одвічний ворог не переможений і не знищений – війна буде тривати. Це війна поколінь, тому для мене повномасштабне вторгнення було чимось очікуваним, готував себе морально та фізично до цього. Зустрів цей день у себе в дома у Львові, саме тоді, 24-го лютого, у моєї сестри було весілля. Як тільки я прокинувся і прочитав новини – відразу зрозумів, що осторонь стояти не буду. Та і не зможу, бо ще задовго до того твердо вирішив, що піду, якщо таке трапиться. Було, звичайно, страшно, це був страх невідомого. Не знав, що мене там чекає та чи взагалі проживу довше, ніж 2 тижні. Але знаючи, заради чого та кого це все – я пішов добровольцем без вагань та краплі сумніву.
— Яка ваша посада на війні та що вона включає в себе?
— Я молодший сержант, моя посада – командир відділення взводу БПЛА (безпілотних літальних апаратів). Командир відділення – це посада, яка призначається особам, які відповідають за управління, злагодженість, підготовку та виконання бойових задач найефективнішим чином його особовим складом у зоні бойових дій.
— Скільки часу ви воюєте і в якому підрозділі?
— В армію подався 25 лютого 2022 року. Спочатку був у добровольчому формуванні при 125-тій окремій бригаді територіальної оборони. Потім встав до лав 12 бригади спеціального призначення НГУ “Азов”.
— Чому вирішили піти воювати? Яким життєвим гаслом керуєтесь?
— Це обов’язок кожного чоловіка – захищати свою державу, рідних та близьких йому людей. Я просто маю розуміння того, що якщо я не піду воювати – вони прийдуть до мене додому та будуть вбивати, ґвалтувати близьких мені людей, знищувати нашу ідентичність, незалежність, свободу та майбутнє моїх дітей та онуків. Такого для них я не хочу, саме тому і борюсь за перемогу пліч-о-пліч з найкращими. Хочу сказати: якщо ти хочеш перемоги, то вставай, щось роби, змінюй, розвивайся, вчись, опановуй нові професії та знайди своє місце, на якому будеш максимально ефективний так, щоб наближувати нашу перемогу. Противник у нас дуже складний, він не стоїть на місці, а вчиться, розвивається та вдосконалюється кожну секунду. Велика наша проблема у тому, що багато людей це знають, але не розуміють, не хочуть приймати таку реальність та відсторонюються в своїй бульбашці, дивляться на цю проблему крізь рожеві окуляри. Вони не хочуть нічого вирішувати чи змінювати, хочуть нашої перемоги, але не збираються щось робити, вилазити зі своєї зони комфорту. Перемога – дуже гарне слово, воно означає перемогти себе, зробити більше, ніж ти можеш, тому перемога настане тоді, коли кожен українець переможе сам себе, зробить більше, ніж він може. Ця війна стосується кожного. Моє життєве гасло — жити так, щоб ні про що не жаліти. Ним і керуюсь у житті.
Катерина МАГУЛА.
