Продовжується судова тяганина щодо церковної ділянки на вул. Чайковського, Малишка, Слівенська, на якій зводиться багатоквартирний будинок. Верховний суд вкотре намагається напоумити знахабнілих священників та підлеглих Сергія Надала, що будувати багатоповерхові житлові будинки на ділянках, які віддали під храмові споруди – незаконно.
Уже майже два з половиною роки в Тернополі триває протистояння між жителями сусідніх до церкви УГКЦ Пресвятої Трійці будинків та Тернопільсько-Зборівською єпархією, яка в кооперації з Тернопільською міською радою замість релігійних споруд зводить на землі парафії десятиповерховий будинок. Слід зазначити, що станом на сьогодні будинок виріс до третього поверху, а на будівлі самої церкви та сусідніх котеджах з’явилися тріщини. Однак настоятель Роман Дутчак в коментарі виданню «20 хвилин» заявив, що «поруч багато чого будується», а от на території храму «ніякого будівництва не проводять».
Це щось нове в історії церковної ділянки. У який спосіб пан Дутчак намагатиметься доводити, що ділянка під будівлею не парафіяльна – невідомо.
Водночас колегам-журналістам радимо свої матеріали готувати більш ретельно, адже окрім першої та другої інстанції, про що згадує «20 хвилин», справа уже розглядалася й у Верховному суді.
Для цього потрібно було знайти в інтернеті Політерно статтю від 14 листопада 2023 року, у якій повідомлялося, що Верховний Суд України того ж дня постановив задовольнити касаційну скаргу позивачів щодо земельної ділянки УГКЦ Пресвятої Трійці Тернопільсько-Зборівської єпархії за адресою вул. А. Чайковського, Малишка, Слівенська. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2023 року було скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Але ж тернопільський міський голова відомий своєю збоченою впертістю й здатністю вирішувати питання у львівських судах. Для цього у нього є місцеві покровителі у керівництві партії «Свобода».
Для початку пояснимо читачам, до чого апелювала Тернопільська міська рада та священники, коли суд першої інстанції виправдано постановив скасувати пункт рішення міської ради про зміну цільового призначення церковної ділянки.
Перед запуском апеляційного процесу юристи міської ради знайшли зачіпку, яка дозволила пред’явити суду бодай щось, за що б міг вхопитися «вмотивований» суддя у Львові. Ну а далі відбувся повний абсурд. Тернопільсько-Зборівська єпархія та міська рада покликалися на те, що позивачем було порушено строк на звернення до суду з позовом, який встановлено нормами процесуального законодавства. Йшлося про те, що якщо день, коли особа дізналася про оскаржуване рішення міської ради, встановити не можливо, то термін обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Виходячи з цієї «логіки» Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував рішення першої інстанції.
Ну а далі було рішення Верховного суду, про яке ми нагадали журналістам «20 хвилин» – львівський апеляційний абсурд скасували й повернули на новий розгляд.
6 лютого 2024 року львівські судді вдруге на догоду Сергію Надалу винесли рішення на користь «церковної висотки». Але ж і мешканці мікрорайону поблизу церкви не здавалися. Вони вдруге подали касаційну скаргу.
І ось 7 лютого 2025 року Верховний Суд України постановив скасувати рішення, як першої, так і другої інстанцій, а саме – Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2024 року у справі №500/4169/22. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Іншими словами, Верховний суд дає можливість церковникам та чиновникам прийти до тями й почати діяти в рамках Закону.
Звертаємо увагу тернополян на окремі висновки Верховного суду, які повинні врахувати судді в надалі, а саме:
31. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що рішенням Тернопільської міської ради від 21.08.2020 №7/54/156 вирішено надати релігійній організації парафії Української Греко – Католицької Церкви Пресвятої Тройці земельної ділянки саме у постійне користування.
32. Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності (п. в).
33. Зазначена норма передбачає виключення, тому її не можна тлумачити розширено. З огляду на це, право постійного користування земельною ділянкою може набути релігійна організація для мети будівництва і обслуговування: а) культових споруд; б) будівель, необхідних для забезпечення діяльності культових споруд.
34. Першопочатково право постійного користування земельною ділянкою (кад. номер 6110100000:08:017:0055) передбачалося для розширення території під будівництво комплексу храмових споруд. Однак спірним рішенням мету землекористування розширено: окрім храмових споруд, додалося будівництво парафіяльних, житлових і громадських споруд.
35. У позовній заяві позивачі зазначали, що земельна ділянка (кадастровий номер 6110100000:08:017:0055) має призначення 03.04 «Для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій», однак на ній зводиться багатоквартирний житловий будинок.
36. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача покликався на порушення відповідачем статті 92 Земельного кодексу України, а саме щодо цілей виділення земельної ділянки – виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.
37. Водночас ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції не було досліджено про які саме парафіяльні, житлові і громадські споруди йшла мова, і чи належать вони до культових чи інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності релігійних організацій.
38. Отже, суди попередніх інстанцій не дослідили ключові для вирішення цього спору аргументи позивача, обмежившись оцінкою процедури прийняття оскаржуваного рішення та відповідністю містобудівній документації.
39. Між тим, встановлення цих обставин є передумовою для оцінки відповідності спірного рішення вимогам ст. 92 Земельного кодексу України.
Отже, Конституційний суд розніс попередні рішення, вказавши, що суди першої та другої інстанцій оцінювали процедурні аспекти, а потрібно було лише побачити, що саме будують поряд з церквою – релігійні споруди чи багатоквартирний будинок.
Ми ж звертаємося до тернополян, які мають намір, або вже придбали у незаконному будинку квартири – добре подумайте, та поки не пізно позбудьтеся цього токсичного активу. Рано чи пізно цей будинок знесуть.
Також від імені жителів сусідніх до церкви будинків передаємо привіт отцю Іллі Довгошиї, котрого після розголосу відносно будівельної афери терміново відправили «на місію» до Іспанії, де проживають його сини, очолити помісну церкву. Пане Ілля, відповідати за підробку підписів членів парафії все ж доведеться. А тому не звикайте до яркого сонця.
Чи зуміє скандальний священник забудувати церковну ділянку у Тернополі
