20 грудня у священника Церкви Святої Покрови, що у Чорткові, отця Андрія Левковича, замироточила домашня ікона «Всевишній», подарована монахом з Афону, отцем Митрофаном, настоятелем Свято-Амфілохіївського монастиря у с. Мала Іловиця. Станом на сьогодні чудотворна ікона перебуває у храмі Святої Покрови.
Отець Андрій залюбки розповів про диво, яке трапилось у його робочому кабінеті у післядень Миколая Чудотворця, запросив до своєї оселі, де повідав про щоденний ранок священника, який точно розпочинається не з кави, а з молитви, пише Терен.
В кімнаті багато образів, національний прапор та палиця з надписами, які залишили монахи в пам’ять про візит на гору Афон. Мій співрозмовник запалює свічку, поряд – молитовники, з яких щодня перед службою та після неї спілкується з Богом отець Андрій, на обкладинках священних книг добряче витерті кольори, адже майже без зупину ними користуються у духовних цілях…
Показує місце, де стояла ікона «Всевишній», яка нещодавно замироточила. Поміж сімейними фотографіями – світлина отця Андрія з отцем Митрофаном, настоятелем Свято-Амфілохіївського монастиря, який подарував образ, що проявив згадане унікальне явище. Кілька разів у отця дзвонить телефон – рингтон церковних дзвонів…
Отець Андрій Левкович: «Часто буваю у гостях в отця Митрофана, настоятеля Свято-Амфілохіївського монастиря у с. Мала Іловиця Кременецького району, маю різні образи, подаровані ним. Отець Митрофан довго був на Афоні, 15 років ніс монаший послух в Пантелеймонівському монастирі, проте, на прохання вірних повернувся на Батьківщину, адже сам – уродженець м.Бучач. До слова, один чоловік з Чорткова, учасник АТО, зловживав алкоголем. Поспілкувавшись з отцем Митрофаном, покинув пагубну звичку і не тільки перестав випивати, а й зовсім відлучився від тютюнопаління. Якось зранку, три місяці після розмови з настоятелем монастиря, чоловіку почувся голос духовного наставника, який запропонував йому кинути палити. Два тижні він ще у кишені носив цигарки, але так і не скористався ними. Але повернемось до ікони, яка замироточила. Зранку, як завжди, я прийшов у свій кабінет для молитви, побачив крапельки миро, закликав батька, вирішили перенести образ до храму. Я не вперше бачу ікони, що проявляють чудо, однак те, що таке відбудеться у мене вдома, не міг й подумати… Приймаю це диво як Божу благодать і вірю, що це добрий знак.»
На моє запитання про розроблену спеціальну процедуру огляду на встановлення автентичності мироточення, отець Андрій відповів, що немає у цьому потреби і, незважаючи на те, що всі канонічні ікони священні в силу свого духовного змісту, деякі з них обираються Промислом Божим, і через них Господь посилає людям особливі знаки. На цьому наша духовна бесіда не завершилася.
Дорогою до Церкви Святої Покрови отець розповідав про свою поїздку на Афон, де кожне богослужіння запам’ятовується як сильне емоційне відчуття, долучає людину до таємничого і привабливого духовного середовища Афону. Тут немає місця для скороминущої слави і суєти світу, всі помисли і бажання віддані молитві та слухняності. Переступаємо поріг церкви. І хоч до служби ще майже година, до храму поспішають віруючі. Не дивно, сьогодні православні відзначають Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці.
Настоятель Церкви, декан Михаїл Левкович уже на робочому місці. Спільно з сотрудником храму, сином отцем Андрієм показують образ, який виділяє миро. Знімають скло, виймають з рамочки, ми з сином Валентином легенько торкаємося до чудотворної ікони з надією на Божу допомогу у наших намірах. Бачимо потьоки, які блистять…
Запитую в отця Андрія, чи має рідина, що просочується, цілющі властивості. У відповідь чую слова глибокого переконання: «По вірі вашій воздасться вам! Якщо ми будемо готові Його прийняти, з вірою простягнути руку й торкнутися краю Його плаща, Він обов’язково нам допоможе. Жінка, яка страждала від кровотечі, була готова це зробити – і їй вдалося! Коли ми в своїй біді звернемося до Бога, то переконаємося, що віра справді чинить чудеса!» Скептично налаштовані люди можуть запідозрити, мовляв, розповідь про мироточення – для привернення уваги віруючих і паломників. А може Богу справді треба показати нам диво, щоб ми отямилися?.. Пояснити виникнення цього явища з позиції нашої загальнолюдської логіки – неможливо. Церква визначає ікони як форму одкровення Божественної реальності. І віримо, що такі явища – це речові знаки Царства Божого…
