У Тернополі загинула студентка медичного університету з Ковеля. Катерині Сироватці із Ковеля було 28 років.
Тернопіль став для неї другим домом, адже вже третій рік навчалася на стоматолога в Тернопільському національному медичному університеті ім. І. Горбачевського. До того ж дівчина народилася у Тернополі, хоча проживала з рідними у Волинській області. Батьки Каті — медики. Тато Павло Іванович — лікар-анестезіолог, мама Руслана Віталіївна — лікар-терапевт. Свого часу вони теж навчалися у медичному виші в Тернополі, добре знають наше місто. Тепер, на жаль, маршрут сюди для них — важкий смуток…
Смертельна аварія сталася 14 вересня, близько 21-ої години, на вулиці Бережанській — на самій околиці міста. Катя переходила дорогу на пішохідному переході, як її раптово збив автомобіль «Фіат Браво». За кермом був 28-річний Микола Д. — уродженець села Чернелів-Руський Байковецької громади, який проживає в обласному центрі. Працює чоловік водієм, одружений, має двох неповнолітніх дітей, пише Нова Тернопільська газета.
Водієві дозволили працювати, арешт — лише вночі
Того фатального вечора автомобіль «Фіат Браво» рухався у напрямку села Підгороднє. На нерегульованому пішохідному переході збив Катерину… Зупинився, підійшов до потерпілої. Підбігли перехожі, намагалися надати першу допомогу, викликали швидку. З тяжкими тілесними ушкодженнями дівчину госпіталізували до міської лікарні. Медики робили все можливе, але врятувати її не змогли. Травми були несумісні з життям… Правоохоронці розпочали кримінальне провадження. У Тернопільському міськрайонному суді водієві Миколі Д. обрали міру запобіжного заходу. Наразі слідство проводить ряд експертиз, щоб встановити причину аварії.
— Орган досудового розслідування звернувся до суду з клопотанням про застосування до підозрюваного цілодобового домашнього арешту. Судом частково задоволено клопотання: до 14 листопада застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний час — від 21-ої години до 6-ої ранку, — повідомила суддя-спікерка Тернопільського міськрайонного суду Анна Мостецька. — Рішення може бути оскаржене протягом п’яти днів із моменту проголошення. Судом також покладено додаткові обов’язки на підозрюваного: прибувати до слідчого прокурора або суду за вимогою, без дозволу не відлучатися за межі Тернопільського району, повідомляти про зміну місця проживання або місця роботи, утримуватися від спілкування зі свідками та експертами, здати на зберігання до управління міграційної служби свій закордонний паспорт.
Щоб встановити обставини аварії, слідчі шукають очевидців, зокрема, водіїв, які тоді проїжджали. Можливо, момент зіткнення зафіксував відеореєстратор у чиємусь авто. Це допомогло б з’ясувати, чому сталося непоправне.
«Гальмівного шляху не бачив, лише — плями крові…»
В останні дні серпня батьки привезли Катерину до Тернополя. Дівчина довго шукала помешкання, у гуртожитку не хотіла поселятися. Знайшла житло на вулиці Волинській — це приватний сектор на масиві «Дружба». До місця, де сталася ДТП, буквально кілька хвилин. Ні рідні, ні друзі не знають, чому Катя вийшла сама в пізню пору прогулятись — можливо, мала якісь справи.
— Не знаємо, чому донька вийшла того вечора. Не взяла з собою ні грошей, ні банківську картку, тільки мала телефон та навушники в коробці, — розповідає батько загиблої Павло Іванович. — Поки що невідомо, чи з кимось перед тим спілкувалась, бо телефон заблокований. Чекаємо на результати розслідування. Аварія сталася не так далеко від будинку, де вона винаймала кімнату. Жила донька в помешканні з двома дівчатами. Одна з них була тоді на роботі, а інша займалася своїми справами, тож не звернула уваги, коли Катя пішла. Усі вони дорослі, ніхто нікого не контролював. Катя була самостійною і відповідальною. Перед тим вчилася у Львівському інституті медсестринства і лабораторної діагностики. Звикла сама добиратися, вирішувати свої справи. Має бути справедливе розслідування. Не хочу крові, хочу істини. Одразу ж після аварії в Інтернеті поширили версію, що нібито наша донька раптово вибігла, ось і сталося… Але я був на місці аварії. Катя переходила за правилами — на пішохідному переході. За 20 метрів від «зебри» є знак обмеження швидкості руху до 40 км/год. Водій мав би її пропустити. Гальмівного шляху я не бачив на асфальті, лише — плями крові й уламки авто. Вочевидь, збив і аж тоді зупинився. Можливо, Катя побачила, що на неї мчить автомобіль, тому й підбігла, щоб врятуватись. А чому так намагаються подати, нібито вона кинулась під колеса?
Швидка забрала доньку близько 21:30, а о 1-ій ночі її не стало… Нам повідомили про аварію аж вранці. Лікарі прооперували Катю, наклали апарат фіксації, заінтубували. Проте вона була у важкому критичному стані. З водійського і лікарського досвіду роботи в реанімації скажу, що травми у доньки були настільки складні, ніби її збив позашляховик, а не «Фіат Браво». З якою швидкістю тоді їхав водій?! Чому не пригальмував? Якби не мчав, то того б не сталося…
«Катя народилася в Тернополі, там і загинула…»
Про смерть Катерини її батькам повідомив завідуючий відділенням реанімації Тернопільської міської лікарні швидкої допомоги. До ранку не могли встановити особу загиблої, оскільки вона не мала з собою документів. Лише коли на екрані її заблокованого телефону почали з’являтися повідомлення в університетському чаті, слідчі попросили декана факультету допомогти встановити особу студентки. Упізнав Катерину Сироватку…
— О 10-ій годині 15 вересня до мого чоловіка зателефонував завідуючий реанімації і повідомив про смерть доньки, — зітхає Руслана Віталіївна. — Для мене було шоком, що в такий час інформації у великому місті Катю так довго не могли ідентифікувати. Випадково слідчий побачив повідомлення на телефоні. Лікарі рятували, але шансів було мало, точніше — взагалі не було при таких травмах. Страшно читати висновок судмедексперта… Катя народилася в Тернополі, там і загинула. Так склалася доля… Донька любила Тернопіль.
Після навчання у Львові кілька років вона працювала лаборанткою в стоматологічній клініці в Ковелі, а згодом вирішила здобути фах лікаря. Це було її самостійне рішення вступити до тернопільського вузу. Прагнула стати лікаркою! Завжди життєрадісна, весела, щира — всі її любили. Добре вчилася, грала на скрипці, займалася танцями. Як тільки вступила до Тернополя, хотіла піти на бальні танці, але завадив карантин. Коли мала змогу, приїжджала додому. Її завжди з нетерпінням чекали дві сестрички-школярки. Після канікул лише два тижні прожила в Тернополі. На вихідних ще була у нас, зателефонувала, що добралася, що все гаразд. Катя була старша від одногрупників майже на десять років, але чудово знаходила з ними спільну мову, мала друзів. Ніхто не знає, куди вона ішла того вечора. Ніби й не було потреби… У найближчому супермаркеті здійснила покупку о 17-ій годині. Ми з чоловіком бачили місце аварії. Це центральна дорога, освітлена, там пішохідний перехід. Думаю, що водій їхав на високій швидкості. Донька була вкрай понівечена… Яка мала бути сила удару? Мабуть, Катя побачила, що на неї летить авто, тому підбігла — це реакція самозбереження. Водій повинен пригальмувати! Тим більше він працює водієм, тому мав би розуміти відповідальність на дорозі. Кажуть, що перед тим він обганяв бус, не переконався, чи є пішохід, і з розгону вдарив. Що було насправді, сподіваємось, встановить слідство. Водій не втікав із місця аварії, бо передусім рятував себе. Катя, можна сказати, померла на місці…
Підозрюваний підходив до мого чоловіка, коли ми забирали тіло. Не було відчуття розкаяння — виправдовувався, все спихав на нашу доньку. Не хочу його бачити! Вчинив злочин, забрав життя нашої Каті, мусить відповісти за законом. Водіїв, які порушують правила, треба жорстоко карати, щоб це було уроком для інших. Щоб на дорозі не гинули діти…
