Що таке домашнє насильство, жителька Зборівщини знає із власного досвіду. Адже лише цього року жінці вже двічі довелося звертатися до правоохоронців, а згодом і до суду, аби захиститися від кулаків свого благовірного.
Перед служителями Феміди її чоловік принишк, визнавав свою вину та обіцяв більше не піднімати руку на дружину. Однак не встигали зійти синці та загоїтися травми, як він знову влаштував такий собі “допит із пристрастю”. Що цікаво, найчастіше конфлікти у родині виникають через автомобіль, пише Номер 1
Перший раз подружжя посварилося на початку червня під вечір. Вийшла з ладу їхня “Славута”. Тож чоловікові довелося терміново шукати причину поламки. Поставив він автомобіль посеред двору, підняв кришку капота і почав перевіряти механізм. У цей момент до нього підійшла дружина, також нахилилася над мотором і поцікавилась, як справи. У відповідь Василь (назвемо так чоловіка) спересердя щосили гупнув кришкою капота, закриваючи його. На щастя, жінка встигла відскочити, однак верхнім краєм її таки зачепило — вдарило по обличчі справа. Відтак наступний тиждень молодиця ходила в окулярах, ховаючи від сусідів величезний синець під оком.
Не встигла жінка оговтатись після перенесеної психологічної травми, як трохи довше, ніж через місяць подружжя знову посварилося, причому чоловік, не соромлячись, при дітях схопив дружину за руку, із силою викрутив її і, так тримаючи, силоміць завів на подвір’я батьків і, ніби м’яч, ударив ногою по гомілці, відштовхуючи її від себе.
Уявіть, яке приниження відчула жінка, коли на очах у дітей та сусідів її, як собаку, витягують із домівки та штовхають? Не дивно, що того разу потерпіла звернулася до лікаря, який констатував у неї легкі тілесні ушкодження, а потому — по захист до правоохоронців.
Під час розгляду кримінального провадження у Зборівському районному суді чоловік повністю визнав провину та обіцяв не принижувати дружину, тим паче, не піднімати на неї руку. Відтак вироком суду Василя оштрафували на 680 грн.
Утім не минуло й пару місяців, як подружжя знову посварилося. Сталося це на початку жовтня. Жінка автомобілем “Славута” верталася додому. Однак за декілька кілометрів від села автомобіль заглух, і що водійка тільки не робила, машина й на пів метра не зрушила з місця. Восени темніє рано, тож вона закрила дверцята салону та якнайшвидше покрокувала додому, аби розповісти про все чоловікові.
Та не встигла ступити на рідний поріг, як почула незадоволений голос благовірного:
“Чого це ти пішки? А машина де?”
Втомлена, тільки й встигла, що опустити сумки на землю та промовити: “Заглухла прямо на дорозі! Довелося лишити і йти пішки. Може, хтось із сусідів допоможе тобі її притягнути?”, як чоловік щосили вдарив кулаком у скроню. Удар був такої сили, що бідачка не втрималась на ногах, відлетіла до кахельної пічки і вдарилась головою об кут плитки. Із розбитих скроні та носа пішла кров.
Стримуючи плач і сльози та не чекаючи на нові удари, жінка хотіли вибігти у коридор, однак хатній хуліган перекрив їй вихід. Тоді, не замислюючись, вона вистрибнула у відчинене вікно і втекла, аби десь сховатися й перечекати чергову хвилю чоловікової люті.
Згодом, хоч як було соромно, потерпіла, прикривши черговий величезний синець під оком та розбиту вилицю, знову прийшла до лікаря, а вже той повідомив поліцію про чергове побиття у цій родині. І знову правоохоронці відкрили кримінальне провадження за нанесення легких тілесних ушкоджень (ч.1 ст. 125 КК України).
Опинившись на лаві підсудних у Зборівському районному суді, чоловік поводився досить зухвало. Він неохоче визнав, що вдарив дружину по обличчі, але, мовляв, несильно, бо вона сама постійно провокує конфлікти. До того ж і виходу їй не загороджував. Вона сама чомусь вирішила вистрибнути у вікно, тож, певно, і подряпала обличчя.
Відтак і вирок Зборівського районного суду був більш суворий: хатньому галабурднику призначено 120 годин громадських робіт та ще сплатити дружині понад 6 тис. 353 грн. матеріальної та моральної шкоди.
Утім це проблеми не вирішить, адже подружжя потребує негайної допомоги психолога, та хіба вони підуть на цей крок? Зрештою, варто хоча би якийсь час пожити окремо та проаналізувати свою поведінку. Адже вже давно відомо: з великого кохання точно не сваряться і не б’ються.
