Тернополянці Ніні Букачевській 83 роки. Вона пам’ятає голод 1947 року та історії родичів, які пережили Голодомор у 1932-1933 роках.
За словами Букачевської, коли вона готує дітям та онукам оладки, завжди пригадує 1947 рік.
“Моя бабуся робила мені оладки з трави. Це ще добре було”.
Суспільне ТернопільКоли жінка готує оладки, згадує про Голодомор
Жінка родом з Харківщини, в Тернополі живе 49 років.
“Одного разу мама послала мене в сусіднє село до нашої родини. Треба було молоко віднести. Мені було 10 років. Приходжу до них, а вони опухли, рухатися не можуть. Якось розпалила плиту і насмажила їм тих оладів із трави. Вони дуже зраділи. Це страшна картина 1947 року. Я тоді бачила опухлих людей на вулиці”.
Також Ніна Букачевська пригадує розповідь свого батька про Харків у 1933 році.
Суспільне ТернопільФотографії з родинного альбому
“У 33-му в Голодомор батько стояв у черзі за хлібом в Харкові. Там багато стояло людей. І міські, і сільські. Вони мали різне вбрання, стрій різний був. Приїхала машина до магазину, забрала тата і забрала всіх сільських і вивезли їх у яр, викинули там. Тато мав трошки більше здоровя, то він вибрався з того яру. А ті так і лишилися там умирати”.
Під час Голодомору 1932-1933 років загинули її прабабуся, бабуся, тітки, двоюрідні сестри та брати.
Сьогодні жінка ставить свічку за упокій душ, які загинули під час Голодомору.
