Даруйте, шановні читачі, що так пізно даю відповідь на сьогоднішній допис у Facebook Чортківської міської ради «Чому газета «Голос народу» атакує міську раду, яка захищає їхню редакцію?». Увесь день був в дорозі, щосереди «намотуючи» понад двісті кілометрів Чортківським районом, аби доставити свіже число районки нашим передплатникам. Такі тепер часи настали…
Зважився на цей резонанс, оскільки у тій відповіді так і не прозвучало головного, з приводу чого був адресований мій допис «По моєму, чувак, нас кинули», або Кому у Чорткові поперек горла стала будівля газети «Голос народу». Якщо ви так «ЗА» збереження приміщення за редакцією газети «Голос народу», то чому у своїх уже двох публікаціях і двох відео з цього приводу ви ЖОДНОГО разу публічно не висказались, яку участь нам готуєте?
Приміщення – поняття надто абстрактне. Це може бути й підвал, стрих. Як у нашому випадку, почуте з ваших уст – примусове переселення на другий поверх чи туди, де раніше було радіо. Тому для непосвяченого читача недомовлене вами звучить як «благі наміри», а для тих, хто «в темі», – викликає підозру, що нас просто використовують.
Скажу інше: після виходу в світ попередньої публікації «Над приміщенням «Голосу народу» нависли хмари, або І так зле, і так недобре» щодо ситуації з редакційним приміщенням по вулиці Зеленій, 3 м. Чорткова автор цих рядків почув на свою адресу абсолютно протилежні закиди. З одного боку, мовляв, чому ви так підігруєте Шматькові? З іншого, що ми пішли «в атаку» проти міської ради. Наприкінці свого останнього відео на фоні приміщення районки міський голова навіть звинуватив мене, як редактора, у написанні замовних статей. Авторитетно заявляю: замовні публікації, зводячи на когось наклеп чи т. ін., за усі 25 років журналістської діяльності я ніколи не писав і гадки такої не мав! В усьому світі це вважається злочином. За подібне притягають як мінімум до адміністративної відповідальності. І за безпідставні звинувачення – теж. У своїй останній публікації я користувався виключно фактами, аргументовано доводячи, чому у мене є певні сумніви щодо щирості намірів з боку очільника міськради.
Обидвом сторонам конфлікту, заручниками якого ми стали не зі своєї волі, ще раз повторюся: нашому колективу не підходить ні те, ні інше. Продаж приміщення через аукціон на 99 відсотків означає для нас виселення на вулицю. Тут без варіантів. Передача будівлі міській раді на її умовах – у кращому випадку, переселення на другий поверх, з крутими гвинтовими сходами, незрозуміло, на яку площу, або ж на заднє крило, геть запущене за десять років простою, до того ж, без води, опалення і туалету.
Ну як ми можемо бути за продаж будівлі районки, як дехто сьогодні нам закидає?! Це ж повний абсурд! Нас цілком задовольняє сьогоднішній статус-кво. Ми й не проти того, якщо Чортківська районна рада нам передасть у власність ту частину приміщення, в якій ми зараз знаходимось. А з рештою – робіть що хочете, повертайте туди музей, продавайте, тільки нас не чіпайте!
Чому так збурила наш колектив вищезазначена ідея міської ради? Насамперед через те, що ніхто нашою думкою не поцікавився, а просто поставили перед фактом. Повторюся: ми тут перебуваємо з 1962 р. Свого часу нашими попередниками на території побудовані два гаражі. В останні 10-15 років силами і за кошт колективу зроблено ремонт в кабінетах, замінено вікна, двері, систему опалення, оновлено дубовий паркет, нажито якесь майно тощо. Тепер уявіть собі: все починати заново з банального ремонту. А кошти? Чому ми маємо кудись переходити? Від 1979 р. до недавніх пір існував собі краєзнавчий музей на другому поверсі і нікого це особливо не обходило. Чомусь досі не хвилювало питання доступності для людей з обмеженими фізичними можливостями, на чому сьогодні так акцентують увагу. (Але й до редакції такої категорії осіб приходить не менше. То як нам бути з доступністю?) І аж тепер, користуючись моментом, нас «виганяють» на другий поверх, натомість музей повертають на наше законне місце. Ще й за те маємо дякувати. Ну, даруйте!..
Далі за текстом. Підзаголовок «Яка позиція «Голосу народу»?
Шановні, хто вас уповноважував виражати за нас нашу позицію?
Це – суто мій авторський допис, а не позиція трудового колективу. Інакше б це було зазначено в підписі під публікацією. Хоча, сподіваюся, «голосонародівці» мене підтримують.
«Емоційно забарвлена лексика», «спекуляції на емоціях», «маніпуляції» і таке інше навіть не хочеться коментувати. Ваш текст тим не менше грішить.
Гадаю, на цьому досить. Завтрашній день, 20 березня, все розсудить. Час «Х» – 11 година, місце зустрічі – зала засідань Чортківської районної ради…
Любомир Габруський
Ми писали, про маніпуляції мера Чорткова: чому газета «Голос народу» може залишитися без приміщення.
Маніпуляції мера Чорткова: чому газета «Голос народу» може залишитися без приміщення
