У вересні минулого року, Генеральний директор Національного заповідника “Замки Тернопілля” Анатолій Маціпура з відкритим листом звернувся до міського голови Збаража Романа Полікровського та депутатів Збаразької міської ради.
В листі було прохання передати в постійне користування заповіднику земельну ділянку площею 1,4 гектари на території урочища “Гора Чернеча” села Залужжя, що на Збаражчині для забезпечення охорони об’єкта культурної спадщини національного значення – церкви Преображення Господнього 1600 року.
Також, грунтуючись на те, що на даній ділянці знаходяться нововиявлені пам’ятки кульутрної спадщини – фундамент келій і споруд колишнього монастиря св. Онуфрія XI-XVI ст., а також поселення “Залужжя ІІІ” XII-XIII ст. Анатолій Маціпура просив міського голову Збаража надати в постійне користування земельну ділянку, площею 20,12 гектара для створення етнографічного музею народної архітектури та побуту на території урочища “Гора Чернеча” села Залужжя.
Два рази сесія Збаразької міської ради розглянула це прохання, перед тим дане питання не затвердили на засіданні земельних комісій.
Відповідно два рази у листопаді минулого року і у лютому 2025 року Збаразька міська рада не прийняла рішення про виділення цих земель заповіднику “Замки Тернопілля”.
Причина відмови – заявники не надали графічних матеріалів.
На даний момент церква у селі Залужжя фактично належить заповіднику, хоча там досі відбуваються Богослужіння, і громада самотужки утримує храм і територію – на рахунок території під цієї церквою, то площа земельної ділянки саме під храмом займає 18 сотих землі.
По документах виходить, що храм належить до національного заповідника “Замки Тернопілля”, як пам’ятка архітектури, а земля уся належить Збаразькій громаді.
Також на території храму жителі села Залужжя самотужки облаштували Хресну дорогу.
Крім того, у редакцію “Тернополян” надійшов лист від жителів села Залужжя, які непокояться про подальшу долю храму та землі.
“Давня церква у Залужжі. Велична і горда, вона століттями стояла на сторожі віри, споглядала історію, що творилася під її склепінням. Тут молилися Богдан Хмельницький та Іван Мазепа, шепотіли молитви сивочолі старці й молоді матері, що просили в Бога захисту для своїх дітей. Її стіни чули подих часу, її ікони вбирали сльози радості й горя, а дзвони не раз скликали народ на боротьбу за волю. Але сьогодні вона може замовчати. І цей сумний, оглушливий спокій страшніший за будь-яку бурю. Уже двічі директор “Замків Тернопілля” звертається до Збаразької міської ради щодо приватизації 20 га навколо церкви. Двічі Збаразька міська рада йому відмовляє. Проте, не одноголосно, найактивніший захисник інтересів «Замки Тернопілля» у міській раді – депутат Тетяна Яворівська. Лише вона, на сесії міської ради, супроти позиції всіх депутатів намагалася передати у власність “Замків Тернопілля” понад 20 га навколо Залужанської церкви. Окрім землі під церквою, Замки Тернопілля хочуть і Хресну дорогу собі приватизувати. Ця святиня, що належить до заповідника «Замки Тернопілля», більше не може бути домівкою для своїх вірян безкоштовно. Власникам залишився один крок до виставляння рахунку орендної плати за можливість приходити сюди, ставити свічки, схиляти голову перед образами. Залишилося лише оформити землю під спорудою. Для громади ця плата — непосильний тягар. Люди тут жили скромно, але завжди знаходили змогу доглядати церкву, берегти її, передавати її велич у спадок наступним поколінням. Та тепер вони стоять перед вибором: платити або прощатися. Чи буде через суд директор добиватися землі? Що буде далі? Закриті двері? Порожній вівтар? Заржавілі замки на брамі, крізь які виглядатимуть зболені очі стареньких бабусь, які приходили сюди все своє життя? Чи може виросте велика огорожа з брамою та колодкою навколо цих святих місць? Церква — це не просто каміння, не просто стіни, що зберігають історію. Це живий дух народу, його пам’ять, його серце. І зараз це серце зупиняється. Збаразький замок – окраса міста та наша візитна картка, але кожному відомо, що без оплати туди зась. Чи чекає така ж доля церкву та Хресну дорогу у Залужжі? Будемо слідкувати за наступними кроками підприємливого директора та депутата”, – йдеться у листі в редакцію “Тернополян”.
Про подальшу долю храму, а також землі у селі Залужжя читайте у наступних публікаціях.
До слова: Церква Преображення Господнього – найдавніший храм Збаражчини. Розташована на Чернечій горі, що на південно-західній околиці міста в селі Залужжя, в районі Старого Збаражу. Зведена на місці древнього монастиря Святого Онуфрія коштом Яна Збаражского. Замуровані бійниці в товстих стінах свідчать про оборонне призначення споруди. Нині це парафіяльна церква Православної церкви України села Залужжя, в останні роки відреставрована. На стіні Преображенської церкви розміщений сонячний годинник. Поруч встановлено пам’ятник на честь 400-річчя храму.
