Вчора в кінці робочого дня інформаційний простір Тернопілля збурила новина про звільнення Кабміном Володимира Труша з посади голови Тернопільської обласної військової адміністрації.
Фактично робити це керівництву держави треба було ще у червні цього року одразу після гучного корупційного скандалу із затриманням на хабарі у 600 тис. грн голови облради Михайла Головка та двох заступників голови ОВА. Вони вимагали «відкати» у місцевого підприємця, який займався ремонтом доріг в області. У записах розмов підприємця з чиновниками Труш фігурував, також зрозуміло, що схеми з «відкатами» такого рівня заступники не могли б прокрутити без відома свого керівника.
Президент звільнив Труша з посади начальника Тернопільської ОВА
Втім, у Києві тоді вирішили, що партії влади і так вистачає систематичних скандалів, тож Труша таки на посаді залишили, чим викликали ще більше питань у громадськості. Аж ось нарешті сталося.
Чим же запам’ятався Володимир Труш за час свого перебування на посаді?
Нагадаємо, призначили його замість відверто слабенького Ігоря Сопеля у березні 2020 року. На початках виглядало, що «парашутист» з Прикарпаття не довго затримається на Тернопільщині і посада голови області є лише трампліном для того, щоб прем’єр-міністр України Денис Шмигаль перемістив свого протеже на якусь ще більш ласу посаду, ближче до владного олімпу. Також здавалося, що Труш в плані досвідченості в політичних ігрищах не є аж надто сильнішим за Сопеля і швидко стане легкою здобиччю місцевих політиканів.
Та не так сталося, як гадалося. Маючи головний козир – державні фінанси – Труш швидко зумів знайти спільну мову з опонентами, які на початках таки пробували влаштовувати йому різні обструкції під час сесій облради і в такий спосіб протискати свої інтереси. А далі він проявив себе і як достойний гравець в позакулісних баталіях, чим попсував плани і нерви багатьом місцевим зубрам від політики.
Та з головними викликами Труш таки не справився. Мова насамперед про місцеві вибори, які відбулися у жовтні 2020 року. Партія влади, ще не повністю розгубивши рейтинг, тоді зуміла відправити в облраду лише 8 депутатів. За місцевими мірками, це був провал. Виграли ж вибори головні опоненти. Партія «Європейська солідарність» тоді здобула 17 штиків, більш як удвічі більше за «Слуг народу». «Свободівці», які відходять в минуле, теж втерли носа «слугам» – 12 мандатів. Але врешті та ж «Свобода», яка активно критикувала партію влади, після виборів одразу радо пішла на створення більшості зі «Слугами народу», аби просунути на посаду голови Тернопільської облради Михайла Головка. У що це все врешті вилилося ми уже знаємо.
Труш двічі провалився у Почаєві. У розпал коронавірусу він не зміг забезпечити дотримання заборон і необхідних норм, відтак у лавру на Великоднє богослужіння попри заборону прийшло чимало вірян, в тому числі і без масок. Згодом Почаїв довелося закривати блокпостами через різкий спалах небезпечної хвороби у місті. Не знайшов Труш і способу зупинити провокацію московських попів, які цього року в час війни влаштували масштабний хресний хід до обителі УПЦ мп – Почаєвської лаври.
Раз зайшла мова за коронавірус, не можна не згадати найгучнішого і скандального ляпу від керівника області. Щойно обійнявши посаду голови ТОДА, Труш прославився безглуздою заявою про найкращу готовність Монастириської лікарні до роботи в умовах коронавірусу. Насправді в лікарні не було необхідної апаратури, тестів, медики не були забезпечені засобами захисту і невдовзі масово похворіли.
Не менш безглуздою була заява Володимира Труша, що «Водна арена» стане туристичним магнітом Тернопілля. Зрозуміло, владі требу було мотивувати багатомільйонні капіталовкладення і піар на відкритті нового об’єкту. Але навіть без війни туристичний потенціал «Водної арени» є відверто сумнівним.
Кадрова політика теж виявилася провальною. У червні Труш взяв у команду свого заступника з Рогатинської РДА (саме звідти на Тернопільщину перевели Труша).
«Знаю тебе не один рік, знаю, що ти порядна людина, хочу, щоб ти долучився до розвитку та підтримки Тернопільської області», – сказав керівник Тернопільщини, представляючи нового заступника у 2020-му.
Зараз Дем’янчука звинувачують у хабарництві. Він не у СІЗО лише тому, що сплатив заставу у 805 тисяч гривень.
Згодом Труш на посаду начальника управління капітального будівництва ТОДА (через яке ідуть наймасштабніші фінансові потоки) призначив свого франківського товариша Сергія Жирного. Однак той, подейкують, почав виходити за рамки через надмірний фінансовий апетит. Відтак його довелося терміново звільняти, однак наприкінці 2021-го року Жирний своє звільнення успішно оскаржив в апеляційному суді, спричинивши ще один гучний скандал, адже обладміністрацію зобов’язали виплатити йому зарплату за 7 місяців.
Ще Труш став першим головою ТОВА, якого вимагали звільнити з допомогою електронної петиції. І хоч ця клоунада від тодішнього головного «радикала» області Богдана Яциковського була безуспішною (було зібрано лише 190 підписів з 25 тисяч необхідних), сам факт залишається фактом.
Загалом період керівництва Володимира Труша можна охарактеризувати як невиразний. В інформаційному плані він був істотно блідішою фігурою за Степана Барну. Якихось неймовірних здобутків для області завдяки керівнику не сталося. Водночас якоїсь аж надмірної шкоди – теж.
Після звільнення Головка велися розмови, що у його крісло можуть посадити Володимира Труша. Хочеться вірити, що депутатам облради вистачить розуму не втілювати цю авантюру. Так чи інакше, навіть після звільнення з посади голови Тернопільської обласної військової адміністрації Володимир Труш залишається депутатом облради. Тож не втілені власні плани щодо розвитку нашого краю при бажанні він ще може лобіювати і реалізувати в стінах ради.
А Тернопільщина тим часом завмерла в очікуванні нового керівника…
Довідково:
Зеленський призначив Труша головою Тернопільської ОВА у березні 2020 року. До цього Труш був головою Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області.
У червні 2023 року Національне антикорупційне бюро повідомило про підозру двох заступників Труша й голову Тернопільської облради Михайла Головка (у листопаді Вищий антикорупційний суд України посадив його під домашній арешт). Імен чиновників ОВА в бюро не називали, але народний депутат від “Слуги народу” Андрій Богданець повідомляв, що це заступники голови Тернопільської обласної військової адміністрації Ігор Дем’янчук та Ігор Гайдук.
За даними слідства, вони вимагали приблизно 2,4 млн грн у підприємця за підписання комунальним підприємством Тернопільської обласної ради актів виконаних робіт з будівництва й ремонту інфраструктурних об’єктів. Спочатку НАБУ інформувало, що сума неправомірної вигоди – 1,8 млн грн.
За інформацією правоохоронців, за ці гроші чиновники обіцяли погасити борг Тернопільської ОВА перед фірмою заявника за роботи, які вже виконали й прийняли у 2022 році. “Це був їхній відкат за повернення боргів перед підприємством”, – ідеться в повідомленні НАБУ, оприлюдненому в YouTube.
