Трагічні події, що відбуваються в безпосередній близькості від Молдови, досить складно спостерігати та аналізувати всім тим, хто до останнього сподівався, що російське вторгнення — лише сценарій із погрозами. Поки українські сусіди рятуються від бомб, що летять на їхні голови без жалості та розрахунку, ми маємо тверезо протистояти тому медійному бомбардуванню, якому ми зазнаємо кожного кроку.
Поки вся увага прикута до Володимира Путіна, інформує видання Timpul. Він атакує Захід уроками історії з радянських підручників, загрожує «розпустити» незалежну суверенну державу (щоб «денацифікувати» та «демілітаризувати» її), лякає інших, що вони можуть піти за Україною… А водночас час довгі руки Кремля — страшної російської секретної служби — невтомно працюють над дестабілізацією ситуації в державах, включених Путіним до його шорт-листу.
Хід російського вторгнення в Україну викликає у мене низку питань щодо ефективності російських структур, які діють у сфері безпеки. Про що мова? 23 лютого 2022 року, лише за день до того, як Путін шокував весь світ оголошенням про початок «спеціальної військової операції» в Україні, український сайт myrotvorets.news опублікував список офіцерів 9-го Департаменту оперативної інформації (ДВІ) 5-ї Служби (Служби оперативної інформації та міжнародних зв’язків, СОІМЗ) ФСБ, які, за словами цитованого джерела, координуватимуть підривну діяльність російських спецслужб проти безпеки України.
Перш ніж продовжити виклад ідей, слід сказати кілька слів про український інформаційний портал, який у період 2014-2020 років сприймався у міжнародних ЗМІ як проблемний випадок в інформаційному середовищі України. Портал неодноразово критикували з боку ООН та Представництва ОБСЄ зі свободи ЗМІ за публікацію персональних даних.
Крім цього, незважаючи на те, що я не маю конкретних даних, я не можу виключити можливий зв’язок між згаданим порталом та українськими спецслужбами. Проте вважаю, що список, що з’явився на українському порталі, відповідає дійсності, являючи собою ще один доказ участі в координації та проведенні 5-ою Службою ФСБ заходів, спрямованих на вплив та дестабілізацію ситуації у сфері безпеки в третіх країнах, — на користь Російської Федерації.
Отримання та подальша публікація вищевказаним сайтом персональних даних співробітників елітної спецслужби (як себе атестує путінська ФСБ) навряд чи є приводом для гордості з її боку. Неминуче виникає питання про професіоналізм і здатність спецслужб проводити операції з дестабілізації та впливу в іноземній державі, — якщо вона не в змозі забезпечити захист даних навіть своїх співробітників.
Ще один приклад, який демонструє далеко небездоганний професіоналізм СОІМСЗ ФСБ в Україні, стався у квітні 2020 року, коли Служба безпеки України (СБУ) викрила як подвійного агента генерал-майора СБУ Валерія Шайтанова, щодо якого СБУ отримала незаперечні докази (аудіо- та відеозаписи) про його причетність до актів державної зради, тероризму та збору інформації для ФСБ. Крім того, Шайтанова звинуватили в організації вбивства чеченського активіста та ветерана війни Адама Осмаєва.
До завдань ДОІ ФСБ також належить координація військової операції в Україні, включаючи підготовку політичного контексту, необхідного для заміни українського політичного керівництва на представників Москви. У свою чергу, Постійний представник США при ООН б’є на сполох з 24 лютого 2022 року, коли в листі до Верховного комісара ООН з прав людини вона попередила, що, згідно з «достовірною інформацією», отриманою американською стороною, дії ФСБ в Україні включають і «список вбивств»(«killlist») українських чиновників, журналістів та антикорупційних активістів, які мають бути убиті або вигнані (інтерновані) у разі успішної окупації української території.
Сумнівна ефективність роботи Департаменту оперативної інформації ФСБ в Україні найчіткіше простежується у нескоординованій та непрофесійній манері проведення російської військової операції на українській території, особливо, якщо враховувати ту координуючу роль, яку відігравали російські спецслужби у попередній підготовці ґрунту. ФСБ не виправдала амбіцій Путіна, не змогла передбачити наявність опору та виникнення проблем на місцях, а тепер ризикує потрапити під звинувачення у провалі «спеціальної військової операції» в Україні.
Більше того, вже почали з’являтися повідомлення про те, наскільки «якісну роботу» було здійснено, — обидва керівники 5-ї Служби ФСБ — генерал Сергій Беседа та його заступник Анатолій Болюх — зараз перебувають під домашнім арештом. Перспективи для російських спецслужб справді виглядають похмуро, якщо ми паралельно розглянемо й ті «приголомшливі перемоги», яких «добилася» ДОІ ФСБ у Молдові протягом останніх двох років. Перша мета полягала у збереженні біля керма Молдови проросійського президента Ігоря Додона. Ціль досягнута не була, незважаючи на масу зусиль команди російських політтехнологів, що заполонили офіс соціалістів на вул. Сергія Лазо напередодні виборів у листопаді 2020 року, які намагалися утримати за Ігорем Додоном крісло під час президентської кампанії.
За результатами масштабного розслідування, яке на той час з’явилося в молдавській пресі, було встановлено, що московську команду політтехнологів очолювала політичний консультант Ольга Грак, а координував роботу офіцер Департаменту оперативної інформації ФСБ Юрій Гудилін. Журналісти-розслідувачі RISE Moldova задокументували діяльність російських «політтехнологів» «на місцях» (у контексті останніх електоральних подій у Молдові — йдеться про президентські вибори у листопаді 2020 року та парламентські вибори 2021 року), а також опублікували інформацію про так званий «молдавський відділ» російських спецслужб. https://www.rise.md/articol/desantul/
Але незважаючи на наполегливі зусилля Грак та її команди, які хотіли порадувати виборців ще одним терміном правління Додона та соціалістів, результати їхньої діяльності виявилися невтішними: проросійські сили програли битву за пост президента і поступилися парламентом та урядом Молдови проєвропейським силам. Але розчарування та розгубленість Кремля після проєвропейського розвороту нашої країни тривало недовго. Холодний душ із боку молдавського електорату, який сказав рішуче «ні» російській присутності в Молдові, спровокував перегляд та реюстування російської стратегії. Сумні результати Додона поставили в глухий кут кремлівських кураторів, які стали усвідомлювати необхідність введення в гру нового, поміркованого політика з реформаторською жилкою.
Пошуки тривали недовго, і кандидата було знайдено в особі мера Іона Чебана, — як кажуть, хто шукає, той завжди знайде. Що я маю на увазі? Справа в тому, що про наявність зв’язків нашого мера з представниками ДОІ ФСБ у Молдові відомо вже досить давно. Ті ж журналісти RISE Moldova довели це, проаналізувавши польотні списки пасажирів із Російської Федерації: під час місцевих виборів восени 2019 року Юрій Гудилін постійно приїжджав до Кишинева (у супроводі Леоніда Гоніна, близького до ФСБ).
Остання поїздка Гудиліна відбулася через кілька днів після першого туру місцевих виборів, а повернувся він до Москви наступного дня після другого туру, на якому переміг тодішній соціаліст Іон Чебан. Чому тодішній? Причина полягає в тому, що Іон Чебан, зайнявши крісло мера, виступив із запевненнями, що він, перебуваючи на своїй посаді, не займатиметься політикою. Проте потім про свої обіцянки Чебан забув, ініціювавши новий політичний проект – Рух національної альтернативи (MAN).
Як виправдання власних політичних амбіцій Чебан використовує атаки на адресу влади — молдавський мер, нібито, просто не може залишатися байдужим до катастрофічних наслідків проєвропейського правління, а тому почувається зобов’язаним запропонувати молдаванам «альтернативу, яка об’єднає всіх». Але якщо розглядати позицію Чебана щодо нещасних українських біженців, які були змушені покинути свої будинки явно не з власної волі, я не можу не задаватися питанням, що саме має на увазі та «альтернатива», про яку оголосив мер? На піку масового результату біженців з України — втечі людей, шокованих авіаційними бомбардуваннями путінською армією їх нещодавно мирних міст, їхніх будинків та їх самих, наш мер називає біженців «непорядними» та звинувачує їх у «крадіжках, пограбуваннях, образах та вандалізмі».
Риторика Чебана з приводу українських біженців звучить дуже сумнівно для всіх, хто був приголомшений початком несподіваної війни, яку Путін уже стільки днів веде в Україні. Не менш викривально виглядають і зв’язки молдавського мера з представниками російської ФСБ, адже саме ФСБ на даний момент, схоже, є одним із головних інструментів Путіна — як у військовій агресії в Україні, так і в «утихомирюванні» тих росіян, які наважуються висловлювати своє. незгоду з рішенням президента Путіна щодо «демілітаризації» та «денацифікації» держави Україна.
Це лише кілька прикладів, чому, на мою думку, варто уважніше придивитися до тієї «альтернативи», яку може запропонувати Іон Чебан політичному процесу в нашій країні. Схоже, що, незважаючи на його тогу реформатора, у тіні за Чебаном ховається великий ведмідь.
Замість заключного слова
Путін розпочав не лише війну проти України з використанням армій, а також він веде війну, граючи на нервах у всіх інших. A la guerre, comme a la guerre – на війні, як на війні.
Але одна обставина стає все більш очевидною на тлі запеклої боротьби як українського народу, вимушеного рятуватися втечею, вимушеного боротися і захищатися, так і російського народу, який виявляє ознаки пробудження від наведеного «невразливим лідером» мороку: стає очевидною неспроможність підривних методів та практик рідних Путіна спецслужб, які більше не можуть довести свою ефективність у нинішньому геополітичному та суспільному контексті.
Війна скінчиться. Зруйновані міста та будівлі будуть відбудовані, чого не скажеш про людські життя, втрачені даремно. Але одне можна сказати напевно: військовий гнійник буде вилікований, і це зробить сильнішим за всіх тих, хто вижив, — з морального погляду, емоційним — і, насамперед, інформаційним.
