Колекції бувають різними. Все залежить від уподобань та смаків того, хто їх збирає. Але, чи не кожна колекція, може бути свідком та оповідачем історії.
Так, мабуть, вважають і у Гусятинському краєзнавчому музеї, де експонується колекція старовинних прасок.
Оглянути її може кожен охочий.
Музейники розповідають, що уже в 4 ст. до нашої ери в Давній Греції для прасування використовували гарячий металевий прут, що нагадував качалку, а також камені круглої форми або сковорідку, які для цього нагрівали на гарячому вугіллі.
В Україні здавна й ще до середини 20 ст. білизну намотували на качалку, після чого кілька разів ретельно прокочували довгою дерев’яною плашкою з ребрами, яку називали «рубель».
Перша згадка про праску датується 10 лютого 1636 р. Її маса становила близько 10 кг.
У 18-19 ст. металеві праски ставили в піч або на вогонь і розігрівали.
Ще одна старовинна конструкція прасок – з порожниною всередині, яку заповнювали вугіллям. Таку праску розігрівали. При повертанні нею вправо-вліво повітря через отвори у прасці продувало й розжарювало вугілля.
Потім з’явилися праски, в корпусі яких знаходилася металева трубочка для під’єднаний до газового балона, а на кришці праски розташовувався насос.
Зрозуміло, що не всі з перелічених моделей представлені в експозиції Гусятинського музею, але й ті, які увійшли у колекцію – заслуговують на увагу.
