У той час як Україна веде війну на виснаження, рахуючи кожну гривню на фронті, Тернопільська обласна державна адміністрація оголошує закупівлю на експлуатаційне утримання місцевих доріг — майже на чверть мільярда гривень. Так, саме 215 403 652,16 гривень з ПДВ — саме стільки, на думку очільника Департаменту капітального будівництва ТОДА Сергія Рудяка, зараз необхідно витратити на дороги місцевого значення у Тернопільському районі.
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2025-03-25-005793-a
Це не нова траса, не евакуаційний коридор, не фронтова логістика — а рутинне «експлуатаційне утримання». Простими словами: латання ям, покіс трави, розмітка. У мирний час — цілком нормальна справа. Але під час війни — звучить як відверте марнотратство.
За ці кошти можна було б:
- закупити понад 70 тисяч бронежилетів,
- придбати до 300 пікапів для військових,
- або оплатити кілька мільйонів артилерійських снарядів.
Армія, волонтери й прості українці щодня рятують ситуацію на фронті, шукаючи кошти буквально по крихтах. А в тилу чиновники поводяться так, ніби війни немає. Тендер на 215 мільйонів гривень — це сигнал, що десь у владних кабінетах уже живуть у паралельній реальності.
Особливо обурює і те, що подібні закупівлі зазвичай йдуть непрозоро: із завищеними цінами, без контролю з боку громадськості, часто — з однаковими «улюбленими» підрядниками. Хто і як буде контролювати витрату такої суми в умовах війни?
Це не лише питання моралі — це питання національної безпеки. Бо кожна гривня, витрачена не на ЗСУ, а на сумнівні ремонти — це збільшення шансів ворога на перемогу.
Чи мають дороги бути в належному стані? Безумовно. Але чи мають вони бути пріоритетом під час повномасштабної війни — питання риторичне.
Війна — не час для “освоєння” бюджетів. Війна — час виживання. І ті, хто цього не розуміє, або не здатні керувати державними коштами, або свідомо користуються моментом. У будь-якому випадку — відповідь на це має дати не лише суспільство, а й правоохоронні органи.
