Віцепрезидентка Української асоціації релігієзнавців Людмила Филипович розповіла Громадському радіо про те, що відбувається в храмах УПЦ МП.
Що відбувається у Почаївській лаврі
Людмила Филипович: За моїми даними, там майже нічого не змінилося. Минулої п’ятниці туди їздили студенти з Тернополя. Як стояла Лавра, так і стоїть. Як ходили там монахи російськомовні, так і ходять. Як продавалася російськомовна література, так і продається. Навіть на роздачі в Трапезному храмі жіночка питає в людей, що вони будуть «кушать». Студенти просто не розуміють, як на Тернопільщині ще й досі функціонує структура, яка живе за власними законами.
От вони закрилися за стінами Почаївської лаври й створили там державу в державі. Так не може бути. Церква є соціальним інститутом. Вона має дотримуватися законів, які продукує держава. Тому що держава є гарантом інтересів не якоїсь окремої спільноти, а всього українського народу. Коли ми бачимо, що захищаються вузькі корпоративні інтереси Української Православної Церкви, то виникає питання, чи законно приносити в жертву інтереси цілого народу заради цієї структури? Я думаю, що відповідь очевидна. Треба якось навчити балансувати, особливо в умовах війни. Тим більше, що в мене складається враження, що там захищають не свободу совісті чи віросповідання, а статки.
Чому УПЦ відчуває свою безкарність
Людмила Филипович: Ситуація безкарності налаштовує людей на те, що можна і й далі творити якісь незаконні речі. До ректора Почаївської семінарії приходили й там віднайшли артефакти, які свідчать про неукраїнську позицію цього навчального закладу. І я не памʼятаю, чи його притягнули до відповідальності.
30 років ця церква почувала себе як сир в маслі. Вона мала особливий статус. Її підтримували уряд, державні органи влади. УПЦ МП була найбільшою релігійною структурою, вона налічувала 12,5 тисяч парафій. За ними стояли мільйони українців. Ще у 2014 році ця церква відірвалась від реальності, коли не зрозуміла, які цілі ставить перед собою «братня» держава.
Я здивована, що парафіяльні священники не відчули змін в настроях суспільства навіть після 24 лютого 2022 року. В населені пункти привозять десятками вбитих наших воїнів, яких відспівують. Мали б змінитись через це настрої. А потім представники церкви не розуміють, чому люди збираються й ухвалюють рішення на своїх зборах щодо зміни юрисдикції. Священники вважають це рейдерством, хоча це просто свідомі рішення людей.
Церква має жити за законами держави
Людмила Филипович: Києво-Печерська та Почаївська лаври є загальнонаціональними пам’ятками культури. Це означає, що всі приміщення та храми на території перебувають у власності держави. Тобто всі в Україні можуть претендувати на ці пам’ятки. Прем’єр-міністр Азаров свавільно передав територію Києво-Печерської лаври у вічне користування УПЦ. Увесь цей величезний комплекс просто так віддали.
Представники УПЦ відчували себе там власниками, а не орендарями. Вони дозволяли собі щось добудовувати, перебудовувати, змінювати. А там все є неоціненними культурними памʼятками, які охороняються законом. Коли почали з’ясовувати, які є документи, що надають право користуватися цими пам’ятками, то таких документів не знайшли. Потрібно встановлювати нормальні правові відносини в державі. Священнослужителі живуть на території України, тому мають послуговуватись законами цієї держави.
З ким УПЦ МП?
Людмила Филипович: Українська Православна Церква — дуже фрагментована структура. Там є представники лівого та правого крила, центристи. Ми не можемо сказати, що всі в УПЦ є послідовними симпатиками Російської Православної Церкви. Багато з них вболівають зараз за долю нашого народу. Однак в умовах війни в нас немає часу поступово проводити якусь просвітницьку чи пропагандистську роботу. Перед УПЦ стоїть важливе питання, чи вони з Україною зараз, чи з Москвою.
В структурі УПЦ віднайшли 68 колаборантів, яких зараз судять не як православних християн, а як громадян. Тобто судять не церкву, а конкретні дії проти держави та народу України.
Нагадаємо, Верховна Рада на засіданні 19 жовтня 2023 року підтримала у першому читанні законопроєкт про заборону релігійних організацій, які повʼязані з країною-агресоркою — Російською Федерацією. За проєкт закону № 8371 віддали свої голоси 267 народних депутатів.
Наприкінці вересня спікер ВР Руслан Стефанчук заявив, що наразі у парламенті навряд чи набереться 226 голосів для заборони діяльності УПЦ (Московського патріархату). За тиждень у Раді зібрали необхідну кількість підписів.
На думку політолога Олексія Кошеля, УПЦ (МП) не забороняють повністю, бо позиція МП в українській владі все ще залишається сильною.
Як повідомлялося, 4 липня у Києво-Печерській лаврі розпочала роботу комісія з опечатування, але ченці почали чинити спротив діям комісії.
Перед цим ченці чоловічого монастиря Києво-Печерської лаври отримали лист-попередження про те, що вони мають звільнити приміщення до 4 липня, коли розпочне роботу комісія з опечатування корпусів.
Нагадаємо, Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» оголосив про розірвання договору про оренду з Українською православною церквою московського патріархату з 29 березня 2023 року, проте тривалий час невідомі особи зачиняли приміщення Лаври зсередини та перешкоджали початку діяльності комісії з інвентаризації майна.
Білоруська православна церква заявила, що готова поселити ченців УПЦ (МП) із Києво-Печерської лаври на своїй території.
Нагадаємо, 1 квітня Шевченківський райсуд Києва відправив під цілодобовий домашній арешт митрополита УПЦ Московського патріархату Павла (Лебедя), до 30 травня. Причина — підозра у розпалюванні міжконфесійної ворожнечі та виправдовуванні збройної агресії РФ проти України. Того ж дня Павлу (Лебедю) вручили підозру в «порушенні рівноправності громадян залежно від їх релігійних переконань» та «глорифікації учасників збройної агресії РФ проти України». 14 липня Солом’янський райсуд Києва змінив запобіжний захід митрополиту УПЦ ПМ Павлу (Лебедю) з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою до 14 серпня або заставу у розмірі понад 33 мільйони гривень.
Ведуча Євгенія Гончарук, Громадське радіо
