Після останніх подій з цінами на газовому ринку Захід зрозумів, що помилився, дозволивши добудувати північний потік 2. Путін швидко скористався темою газу як зброєю, про що Україна попереджала, але її не слухали. Західні політики сподівались зняти напругу в стосунках США та Німеччини, розраховували, що поступки допоможуть задобрити агресора. Але вийшло навпаки, РФ одразу перейшла до гібридних операцій з мігрантами на кордоні Польщі та Литви, використовуючи Білорусь як плацдарм для своєї операції.
Росія ніколи не скупилася на підкуп біомаси, що живе одним днем і думає спинним мозком. Прикро те, що цього разу для України не залишається жодних шансів в разі поглинання Росією. Нашу державу намагаються скинути в прірву, а ті, хто сподівався її захопити за допомогою Януковича, тепер вирішили більше нікого в полон не брати. Просто знищити фізично. А територію і майно розділити з сусідами. Іншого вирішення українського питання ані Кремль, ані його агенти в Україні не мають.
Єдиний вихід полягає в негайному пошуку і напрацюванні точок згоди серед небайдужих і патріотичних громадян. Час починати розгрібати стіни зі сміття у стосунках і зосереджуватися на головному, що нас об’єднує. Посваритися ще не раз встигнемо, це ж не проблема.
А те, що в нас відбувається сьогодні в медійній сфері, називається демократія. Бо абсолютний спокій всередині країни буває тільки в диктатурах. Якщо існує свобода слова, то вона така всюди – зі скандалами, зі звинуваченнями, з підкупами, з помилками та трагедіями – і в ЄС, і в США. Американські історики вважають, що більшість з їх президентів, насправді не сильно розбиралися в нюансах, наприклад, зовнішньої політики або юриспруденції, формували свої адмінстрації зі шкільних або студентських товаришів, з партнерів по бізнесу.
І всі, абсолютно всі, були популістами.
Головне, що при цьому і в них, і в нас працює свобода слова – в широкому сенсі.
