Його називали «Господарем будівельного майданчика», зазначила Olga Spilnichenko.
За її словами професійний шлях Івана Лукича є прикладом для наслідування молодших поколінь.
Іван Лукич Красновський народився 3 серпня 1932 року в селі Ценів Козівського району в сім’ї працьовитих, а тому заможних хліборобів. Всі негаразди, яких зазнали мешканці нашого краю доторкнулись і до їхньої родини. На початку 50-х років Іван Лукич поїхав працювати у місто Кривий Ріг. Був кріпильником у залізорудній шахті. Одружився і в 1960 році переїхав з сім’єю в Тернопіль.
«Відомий у місті і в області будівельник. Тернопіль назавжди увібрав у себе тепло душі й уміння Майстра. Так величали його люди. За порадою в будівництві звертались навіть тоді, коли Іван Лукич був уже в поважному віці. Його шанували люди, бо він любив і поважав людей. Був вимогливим, насамперед до себе. Щирий, тактовний і надзвичайно скромний», – зазначила жінка.
Заслужений будівельник України, кавалер орденів Дружби народів і Трудового Червоного прапора. Нагороджений численними грамотами і медалями. Про Красновського І.Л. писали в газетах, розповідали по радіо і телебаченню. А він щедро ділився досвідом, радів успіхам своїх учнів, їх професійному і кар’єрному зростанню.
Іван Лукич до останніх днів вів активний спосіб життя: самостійно вирішував усі господарчі проблеми, працював на дачі, забирав правнучку зі школи і водив на гуртки.
На жаль, підступна хвороба за кілька днів забрала здоров’я і життя.
Іван Лукич залишив добрий, світлий спомин усім, хто його знав, шанував за багаторічну гідну і високопрофесійну працю, за чуйність і людяність у ставленні до кожної людини.
У скорботі залишив дочок, онуків, зятів, правнучку і всю родину.
Щирі співчуття рідним та близьким…